Ж

Жанр мовленнєвий (фр. genre — рід, вид) — поняття, введене в лінгвістичний обіг видатним російським філологом М.М. Бахтіним у 1953 р. у статті «Проблема речевых жанров»; одна з найважливіших категорій комунікативної лінгвістики поряд з дискурсом (текстом) і мовленнєвим актом (повідомленням). Ж.м. — мовленнєве ціле, складний синтез повідомлень (мовленнєвих актів), об’єднаних комунікативною тактикою адресанта, моделлю адресанта і адресата, комунікативною метою, комунікативним смислом, специфічною жанровою тональністю, «закільцьоване» попередніми і наступними мовленнєвими жанрами; це складова дискурсу, типовий спосіб побудови мовного коду, пов’язаний із певними ситуаціями і створений для передачі певного змісту (комунікативного смислу). Група мовленнєвих жанрів формує функціональний стиль мови. Оволодіння певною мовою і культурою неможливе без оволодіння системою Ж.м., притаманною цій мові.
Див.: Спілкування; Комунікація; Повідомлення; Мета комунікативна; Код мовленнєвий.
Пор.: Дискурс; Мовленнєвий акт.

Жаргон (фр. jargon — у XII ст. означало «незрозуміла мова») — соціальний різновид мовлення, який використовується у межах певної професійної групи людей. Основна комунікативна функція Ж. — підкреслення приналежності до певної автономної групи шляхом уживання специфічних слів, форм і зворотів. Інколи термін Ж. використовується для позначення спотвореного, неправильного, «модного» мовлення. Може стати причиною непорозумінь у сфері міжкультурної комунікації.
Див.: Комунікація; Спілкування; Мова; Код мовлення.
Пор.: Діалект; Діалект ситуативний.

Жести — складові паравербальної комунікації, невербальних засобів спілкування, які полягають у значущих рухах окремих частин тіла, перш за все голови, рук і пальців. Виконують важливі семантичні та прагматичні функції, які можуть відрізнятися в різних культурах.
Див.: Комунікація; Невербальна комунікація; Парамова; Засоби паралінгвістичні; Культура.
Пор.: Міміка.

Життя етносу духовне — сфера життєдіяльності етносу, яка включає особливості світобачення, мислення, свідомості, культури (звичаїв, традицій, ціннісних орієнтацій, стереотипів, правил, конвенцій, максим спілкування, звичаї етносу мовленнєві тощо). Специфічним акумулятором Ж.е.д. є його мова, в одиницях різних рівнів і категоріях якої закріплені уявлення етносу, особливості його світобачення, неповторна мовна картина світу.
Див.: Мова; Етнос; Культура етнічна; Картина світу мовна.

Unless otherwise stated, the content of this page is licensed under Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License