З

Завдання комунікативне — форма існування мовленнєвого мотиву, нелінгвістична категорія, вкрай важлива для розуміння перебігу процесів комунікації (зокрема процесів міжкультурної комунікації). З.к. виникає у процесі спільної» мовленнєвої діяльності як необхідність передати або отримати певну інформацію, вплинути на співрозмовника. Вирішення З.к. можливе із застосуванням як мовних, так і позамовних (паралінгвальних) засобів.
Див.: Мотив мовленнєвий (комунікативний); Комунікація; Спілкування; Міжкультурна комунікація; Діяльність мовленнєва.
Пор.: Мета спілкування (комунікативна).

Задум — див. Інтенція.

Закон спілкування — найзагальніша об’єктивна закономірність процесу комунікації, яка виявляється у межах неконфронтативного дискурсу і неконфронтативних стратегій комунікації. Відомо близько двадцяти загальних законів спілкування: дзеркального розвитку комунікації, емоційного поглинання логіки, емоційної аффіліації тощо.
Див.: Комунікація; Спілкування; Дискурс; Стратегія спілкування.
Пор.: Принципи спілкування; Максими спілкування.

Запозичення — процес переміщення різних елементів однієї мови в іншу, а також самі елементи чужої мови (слова, морфеми, синтаксичні конструкції тощо), які перейшли з однієї мови в іншу в результаті мовних контактів.
Див.: Мова; Мова нерідна; Контакти мовні; Взаємовплив мов.
Пор.: Запозичення міжкультурні; Варваризм.

Запозичення міжкультурні — загальне поняття теорії взаємодії культур; елементи чужої культури (речі, ідеї, технології, стилі спілкування, релігія, мода, слова тощо), які стали складовими іншої культури.
Див.: Культура; Культура чужа.
Пор.: Запозичення мовні.

Запозичення мовні — елемент чужої мови (слово, морфема, синтаксична конструкція тощо), перенесений із однієї мови в іншу в результаті мовних контактів і міжкультурної комунікації, а також сам процес переходу елементів однієї мови в іншу. З. м. є складовими культурних запозичень.
Див.: Мова чужа (нерідна); Контакти мовні; Міжкуль-
турна комунікація.
Пор.: Запозичення культурні; Варваризм.

Засоби паралінгвістичні — див. Засоби спілкування невербальні.

Засоби спілкування вербальні — див. Код.

Засоби спілкування екстралінгвістичні — див. Засоби спілкування невербальні.

Засоби спілкування невербальні — засоби немовного коду (жести, міміка, постави тіла, погляд, манера триматися, одяг, зачіска, парфуми, косметика тощо). Вони несуть у собі певну смислову і емоційну інформацію перш за все про внутрішній стан людини, її характер, звички тощо. У процесах комунікації значна частина інформації здійснюється за рахунок З.с.н. Частина З.с.н. має національно-культурну специфіку; незнання цієї специфіки може стати причиною невдач (девіацій, провалів, навіть шоку) у міжкультурній комунікації.
Див.: Код; Комунікація; Спілкування; Паралінгвістика; Міжкультурна комунікація; Невдачі у міжкультурній комунікації.
Пор.: Засоби спілкування паралінгвістичні.

Засоби спілкування паралінгвістичні — засоби спілкування у вигляді інтонації, розподілу наголосу і різноманітних пауз у повідомленні, які формують комунікативно-прагматичний аспект дискурсу (тексту, повідомлення). З.с.п. супроводжують мовні засоби або замінюють їх, несучи до 75% усієї інформації у межах усної комунікації. У друкованому тексті до З.с.п. зараховують сегментацію тексту, шрифтовий набір, типографські знаки, написання, добір фарб тощо. В аспекті міжкультурної комунікації З.с.п. можуть суттєво відрізнятися у представників різних національних лінгвокультурних спільнот, стаючи джерелом комунікативних невдач і неточностей інтерпретації.
Див.: Комунікація; Спілкування; Код; Міжкультурна комунікація; Невдачі (девіації) комунікативні; Дискурс.
Пор.: Засоби спілкування невербальні.

Звичай етнічний (національний) — складова етнічної традиції; стандартизовані, традиційні для етносу форми поведінки (зокрема мовленнєвої), які відіграють роль засобів соціального регулювання і мають безпосередньо практичне значення. Співвідносяться із соціонормативною сферою етнічної культури. Особливості З.е.(н.) віддзеркалюються в мові, зокрема в стійких зворотах мовлення, формулах привітання, прислів’ях і приказках. З.е.(н.) впливають також на формування і функціонування мовної картини світу.
Див.: Культура етнічна; Картина світу мовна; Поведінка мовленнєва культурно обумовлена.
Пор.: Традиція етнічна.

Звичай етносу мовленнєвий — див. Звичай етнічний (національний).

Зв’язок зворотний у комунікації — умисна або неусвідомлена (неумисна) реакція (словесна, вербальна або несловесна, паравербальна) адресата на повідомлення (мовленнєвий акт), яка допомагає адресантові орієнтуватися в особі слухача, визначати міру дієвості своїх аргументів, переконуватись у досягненні чи недосягненні комунікативної мети (перлокутивного ефекту).
Див.: Комунікація; Спілкування; Акт мовленнєвий; Ефект перлокутивний;
Пор.: Шум комунікативний; Фільтри комунікації.

Здатність комунікативна — властивості особи, які забезпечують ефективність її комунікативної діяльності, перш за все спілкування, психологічну сумісність у спільній діяльності. Найважливіші З.к.: рівень потреби у спілкуванні, наявність установки на спілкування, емоційні реакції на партнера, самопочуття у спілкуванні (впевненість/невпевненість), а також мовленнєві уміння. В аспекті міжкультурної комунікації важливою складовою З.к. є володіння лінгвокомунікативними нормами спілкування з представниками інших національних лінгвокультурних спільнот.
Див.: Спілкування; Комунікація.
Пор.: Невдачі (девіації) комунікативні.

Зіставлення лінгвокультурні — процедури виявлення спільностей і відмінностей у мовах і культурах різних національних лінгвокультурних спільнот. Одиниця зіставлення — культурний концепт, «культурний предмет», культурний феномен; предмет зіставлення — загальнолюдські, етнічні, групові та індивідуальні цінності.
Див.: Спільнота національна лінгвокультурна; Концепт культурний; Предмет культурний; Феномен культурний; Стереотип культурний.

Змішування кодів міжкультурній комунікації) — неусвідомлюваний, немотивований мовцем перехід у процесах мовного спілкування з матричної мови (діалекту, стилю) на іншу (впроваджувану), не пов’язаний зі зміною умов комунікації, параметрів комунікативного акту, найчастіше внаслідок низької мовної компетенції в одній із використовуваних мов.
Див.: Код; Спілкування; Міжкультурна комунікація; Акт комунікативний.
Пор.: Переключення кодів.

«Знак культурний» — важливе поняття філо- і онтогенетичної концепції видатного радянського психолога Л.С. Виготського взаємостосунків мови і мислення, психічних функцій індивіда. За цією концепцією в системі значень ідіоетнічної мови глибоко віддзеркалюється національно-культурна специфіка предметної діяльності й спілкування. Формування психічних функцій відбувається під впливом соціалізованих і окультурених знаків як «єдності узагальнення і спілкування».
Див.: Мова; Культура; Спілкування.

Знання енциклопедичні — впорядкована система уявлень, понять, суджень, осмислених фактів тощо як результат пізнавальної діяльності людини, які відклались у її свідомості, стали складовою пам’яті й стосуються організації світу, сутності людини, її місця в світі тощо, тобто найважливіших онтологічних і гносеологічних категорій. З.е значною мірою залежать від соціально-культурних чинників, під впливом яких формувався індивід. З.е. вважаються основою ментального лексикону учасників міжкультурної комунікації.
Див.: Лексикон ментальний.
Пор.: Знання фонові.

Знання енциклопедичні культурні — складова енциклопедичних знань, пов’язана з базовими поняттями конкретної культури, конкретної національної лінгвокультурної спільноти.
Див.: Знання енциклопедичні; Культура.
Пор.: Знання фонові культурні.

Знання фонові — одне з найважливіших понять теорії міжкультурної комунікації, лінгвокраїнознавства, лінгвокультурології; тип знань, притаманний носіям певної національної лінгвокультурної спільноти і пов’язаний з базовими елементами рідної ідіоетнічної культури. Ці знання забезпечують мовленнєве спілкування, виступають його основою, в процесі якого вони виявляються як смислові асоціації та етнокультурні конотації. З.ф. відіграють важливу роль у процесах міжкультурної комунікації.
Див.: Спілкування; Міжкультурна комунікація; Конотація; Культура.
Пор.: Знання фонові культурні; Знання енциклопедичні культурні.

Знання фонові культурні — обопільні знання адресанта і адресата реалій об’єктивної (чи такої, яка вважається об’єктивною) дійсності та їхніх культурних аспектів, які є основою мовленнєвого спілкування, виникнення спільних асоціацій та розуміння конотацій, зокрема культурних.
Див.: Знання фонові; Комунікація; Спілкування; Культура; Конотації культурні.
Пор.: Знання енциклопедичні культурні.

Значення (мовне) — пов’язаний із певною мовною одиницею у свідомості носіїв конкретної ідіоетнічної мови узагальнений образ певного об’єкта або ситуації, факту, події тощо. Властивість мовного знака репрезентувати об’єкти і явища дійсності та внутрішнього світу людини у мовленні, комунікації.
Див.: Мова; Код.
Пор.: Смисл комунікативний.

Значення культурно-символічне -тип значення, яке утворилось у конкретній ідіоетнічній мові на основі процесів метафоризації та метонімізації, в котрих ім’я конкретного предмета, важливого для певної культури (тобто «культурного предмета»), стало основою позначуваного (ексформи) для абстрактного значення.
Див.: Значення(мовне); Мова ідіоетнічна; Культура; «Предмет культурний».
Пор.: Символ національно-культурний.

Значущість культурна мовної одиниці — важливе поняття лінгвокультурології; так звані «культурні знання», які виявляються на основі співвіднесення прототипової ситуації (в широкому сенсі слова), яку позначає мовна одиниця (мовний вираз) з кодами культури, відомими носієві мови або такими, що виявляються з допомогою спеціального аналізу.
Див.: Культура; Знання культурні; Код культури.
Пор.: Значення культурно-символічне.

Unless otherwise stated, the content of this page is licensed under Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License