В

Варваризм (гр. barbarismos — властивий варвару, іноземцеві) — іншомовне слово або зворот, що не став загальновживаним, остаточно не засвоївся мовою. В. досить часто зберігають іншомовну графічну форму представлення: ab ovo «від початку»; nota bene «занотуй добре» тощо. Використовуються з метою характеристики особливостей життя, побуту, звичаїв інших народів, а також в інтелігентному мовленні.
Див.: Мова; Слово; Лексема.
Пор.: Запозичення; Варіанти національної мови.

Варіанти національної мови — різновиди однієї національної (етнічної) мови, що використовуються учасниками міжкультурної комунікації у різних суспільних, територіальних межах; паралельно існуючі форми мови.
Див.: Мова; Мова національна; Комунікація міжкультурна. Пор.: Форми мови.

Варіативність комунікації міжкультурна — широке поняття, яке включає особливості добору й реалізації у спілкуванні представників певної національної лінгвокультурної спільноти загальних законів, принципів, постулатів, лінгвальних і нелінгвальних чинників тощо, які вважаються спільними для будь-якого типу комунікації.
Див.: Спілкування; Комунікація; Комунікація міжкультурна; Закони спілкування; Принципи спілкування; Постулати спілкування.

Ввічливість негативна — у теорії міжособистісного і міжкультурного спілкування П. Браун і С. Левінсона — тип комунікативної поведінки, коли учасники спілкування з метою підтримання кооперативної комунікації мають право на свободу дій, невтручання у власний і чужий внутрішній світ, несприйняття неприємних предметних і комунікативних зобов’язань тощо. Див.: Спілкування; Комунікація;Комунікаціяміжкультурна. Пор.: Ввічливість позитивна.

Ввічливість позитивна — у теорії міжособистісного і міжкультурного спілкування П. Браун і С. Левінсона — позитивний образ себе як адресанта та іншого учасника спілкування як адресата, який потрібно постійно підтримувати у спілкуванні, щоб останнє було кооперативним. В.п. передбачає вживання адресантом мовних засобів, які «піднімають» образ адресата і «не опускають» власний.
Див.: Спілкування; Комунікація;Комунікація міжкультурна. Пор.: Ввічливість негативна.

Вертикальний контекст — одна з характеристик когнітивної бази учасників міжкультурної комунікації; культурологічна, історична, соціально-політична, філологічна тощо інформація, що супроводжує спілкування, сприйняття художнього тексту; лінгвокультурологічне тло спілкування або сприйняття художнього тексту.
Див.: Спілкування, Комунікація, Контекст, Контекст культури; База етносу когнітивна.
Пор. Контекст спілкування.

Взаємовплив мов — взаємодія двох або більшої кількості мов у процесах міжкультурної комунікації, коли мови, що контактують, впливають одна на одну. В.м. спостерігається, як правило, у випадку взаємодії мов із рівним або практично рівним престижним потенціалом.
Див.: Мова; Комунікація; Спілкування; Комунікація міжкультурна; Потенціал мови престижний.

Взаємодія лінгвокультурна — результат лінгвокультурних контактів, що виявляється у взаємовпливі мов і культур, які «зустрічаються» у міжкультурній комунікації. В.л. може виявлятись у взаємозбагаченні мов і культур, збагаченні однієї мови і культури, а також взаємному відштовхуванні, несприйнятті носіями однієї (чи більшої кількості) мов і культур чужої мови і культури.
Див.: Мова; Культура; Мова чужа; Культура чужа; Контакти лінгвокультурні.

Взаємодія у міжкультурній комунікації — 1. Загальне поняття, яке позначає процеси інтеракції учасників міжкультурної комунікації в цілому; 2. Тип міжкультурних мовних контактів, для якого притаманне використання партнерами стереотипів спілкування, наявних у їхніх рідних мовах.
Див.: Спілкування; Комунікація; Контакти міжкультурні; Стереотип національно-культурний.

Взаєморозуміння комунікації) — механізм міжособистісної взаємодії, пов’язаний із когнітивними процесами; забезпечує формування спільного смислового простору учасників спілкування.
Див.: Спілкування; Комунікація.

Вибір мови — надання переваги у процесах міжкультурної комунікації певній мові чи формі її існування (літературній, діалектній, жаргонній тощо) залежно від контексту та ситуації спілкування.
Див.: Мова; Спілкування; Комунікація; Контекст; Ситуація спілкування.

Виживання мови — стійкість мови, її вітальність, задіяність у процесах міжособистісного і міжкультурного спілкування. Проблема В.м. особливо актуалізується в періоди агресії з боку іншої мови (інших мов).
Див.: Мова; Контакти мовні; Спілкування міжособистісне; Спілкування міжкультурне.
Пор.: Витіснення мови.

Вимова -рух органів мовлення, необхідний для вимови звуків, а також механізм, який допомагає сприйняттю і розумінню мовлення. Див.: Артикуляція. Пор.: Акцент.

Виразність мовлення (образність мовлення) — риторична складова комунікативної компетенції учасника спілкування, пов’язана з прагматичним впливом на адресата. Виявляється у доборі елементів мовного коду, засобів риторики: ритміки мовлення, риторичних фігур, тропів, крилатих виразів тощо, а також у чіткості мовлення, умінні побудови повідомлень (висловлень) з найвищим перлокутивним ефектом. Див.: Мовлення; Компетенція комунікативна. Пор.: Девіації мовленнєві.

Висловлення — одиниця модусу мовлення, для якої характерна смислова цілісність, оформлення певним актуальним членуванням (тема, рема) у складі повідомлення і мовленнєвого акту. В. може за структурою співпадати з реченням, але може бути повідомленням, яке не вкладається в схему простого речення (слова-речення, репліки-відповіді у діалогічному мовленні тощо).
Див.: Код мовний; Мовлення; Речення; Репліка; Діалог. Пор.: Акт мовленнєвий; Повідомлення.

Висловлення прецедентне (лат. praecedens — той, що йде попереду) — предикативна або непредикативна завершена і самодостатня одиниця, складний знак, який неодноразово відтворюється у мовленні носіїв певного лінгво-ментального комплексу, певної етнічної (національної) культури. В.п. відоме більшості членів конкретної національної лінгвокультурної спільноти. До В.п. належать цитати з текстів {Хто винен? Що робити? Маємо те, що маємо), а також прислів’я {Не спіши поперед батька в пекло), приказки, прецедентні тексти культури.
Див.: Висловлення; Текст культури прецедентний; Спільнота національно-лінгвокультурна.

Витіснення мови — таке етно-лінгвокультурне явище, коли в етносу рідна мова поступово замінюється іншою мовою. У процесах міжкультурної комунікації це характеризується активізацією переходу (у випадках бі- чи полілінгвізму) на одну з мов, нерідну комусь із учасників спілкування. Часто пов’язується з процесами колонізації, престижності нерідної (чужої) мови тощо.
Див.: Контакти мовні; Престижність мови; Мова рідна; Мова нерідна.
Пор.: Виживання мови.

Відмінності міжкультурні — неспівпадіння елементів (культурних смислів) рідної та чужої культур, які виявляються у випадках їх порівняння або в процесах міжкультурної комунікації. В.м. — одна з найважливіших причин невдач у міжкультурній комунікації.
Див.: Культура; Смисл культурний; Комунікація міжкультурна; Невдача комунікативна міжкультурній комунікацїі).

Вірність мові — в аспекті міжкультурної комунікації — постійне вживання рідної мови у випадках бі- або полілінгвального спілкування.
Див.: Спілкування; Комунікація; Міжкультурна комунікація; Мова рідна.
Пор.: Витіснення мови; Білінгвізм; Полілінгвізм.

Вітальність мови (лат. vitalis — життєвий) — життєздатність, стійкість, виживання мови у несприятливих соціальних умовах або постійних некомфортних умовах спілкування її носіїв. З позицій етнолінгвістики В.м. залежить від низки чинників, зокрема наявності й давності писемних традицій, числа мовців, конкретної соціополітичної ситуації тощо.
Див.: Мова; Вірність мові; Етнолінгвістика.
Пор.: Витіснення мови.

Вміння комунікативне — здатність особи спілкуватися із застосуванням природної мови з іншими людьми в умовах вирішення різних комунікативних завдань. Характеризується мовленнєвим умінням, здатністю орієнтуватись в умовах спілкування, усвідомленістю (що не суперечить можливості деякого автоматизму), довільністю, самостійністю, продуктивністю, динамізмом.
Див.: Спілкування; Комунікація; Завдання комунікативне.
Пор.: Вміння мовленнєве.

Вміння мовленнєве — здатність людини здійснювати конкретну мовленнєву дію в умовах вирішення комунікативних завдань, спираючись на мовленнєві навички. В.м. характеризується усвідомленістю, довільністю, самостійністю, продуктивністю і динамізмом.
Див.: Спілкування; Комунікація.
Пор.: Вміння комунікативне; Володіння мовою.

Володіння мовою — знання мови (перш за все її рівнів, одиниць, категорій, їхньої синтагматики й парадигматики тощо), уміння її використовувати в різноманітних комунікативних ситуаціях; мовна компетенція.
Див.: Мова; Код мови; Компетенція мовна.
Пор.: Вміння мовленнєве.

Володіння мовою активне — уміння мовця, учасника міжкультурної комунікації, у випадку використання нерідної мови користуватись усіма видами мовленнєвої діяльності, перш за все говорінням.
Див.: Мова; Спілкування; Комунікація.
Пор.: Володіння мовою пасивне.

Володіння мовою пасивне — володіння учасником міжкультурної комунікації теоретичними знаннями щодо устрою всіх рівнів чужої мови, але відсутність практики живого спілкування з носіями цієї мови.
Див.: Мова; Спілкування; Комунікація; Діяльність мовленнєва.
Пор.: Володіння мовою активне.

Вплив комунікативний — регуляція адресантом (зокрема в міжкультурній комунікації) поведінки (фізичної та/або комунікативної) адресата за допомогою усіх можливих засобів комунікативного акту: мовного коду, парамови, контексту, ситуації тощо.
Див.: Вплив мовний; Спілкування; Комунікація.
Пор.: Акт перлокутивний.

Вплив мовленнєвий -регуляція адресантом (зокрема в міжкультурній комунікації) поведінки (фізичної та/або комунікативної) адресата з опертям лише на засоби мовного коду.
Див.: Вплив комунікативний, Спілкування; Комунікація.
Пор.: Акт перлокутивний.

Unless otherwise stated, the content of this page is licensed under Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License