С

Самоконцепція лінгвокультурна (етнічна) — див. Автостереотип етнічний.

Самоназва етнічна — ім’я, яким традиційно називає себе певний етнос (народність, нація, етнічна група). С.е. може не співпадати з офіційною назвою етносу або іменем, яким називають цей етнос члени інших національних лінгвокультурних спільнот.
Див.: Етнос.

Самосвідомість етнічна (національна) — усвідомлення етносом (індивідом) своєї приналежності до певного етносу (нації, народності) як соціально-економічної, політичної, культурної, мовної, комунікативної спільноти.
Див.: Етнос; Нація; Народність.
Пор.: Маргіналізація етнокультурна.

Свідомість етнічна — складна сукупність політичних, економічних, естетичних, філософських, релігійних, духовних тощо поглядів і переконань, властивих представникам певного етносу.
Див.: Етнос; Нація; Народність.

Свідомість етнокультурна — усвідомлення певним етносом і його членами неповторності своєї культури, її відмінності від інших культур. Се., як правило, характеризується апсіологічними (оцінними) аспектами: розумінням цінності своєї культури.
Див.: Етнос; Культура.
Пор.: Маргіналізація етнокультурна.

Свідомість етносу комунікативна — складова етнокультурної свідомості, яка забезпечує у повному об’ємі комунікативну діяльність конкретного етносу з опертям на історично і культурно обумовлені ритуали й стереотипи спілкування.
Див.: Етнос; Комунікація; Ритуал; Свідомість етнокультурна; Стереотип спілкування.

Свідомість міжкультурна — див. Освіта міжкультурна.

Свідомість мовна — рівень свідомості учасників міжособистісної і міжкультурної комунікації, на якому образи, уявлення, мисленнєві структури отримують мовне оформлення, тобто поєднуються з елементами мовного коду.
Див.: Мова; Код.

Свідомість мовна колективна — розуміння членами конкретної національної лінгвокультурної спільноти неповторності, значущості мови (або мов), яка використовується у щоденному спілкуванні, і свідоме використання членами певного соціуму законів, правил, максим тощо уживаної мови (мов).
Див.: Мова; Спільнота лінгвокультурна.

Світосприйняття етнічне — сприйняття світу і його інтерпретація, обумовлені етнокультурними чинниками (віруваннями, міфами, традиціями тощо) і відбиті в мовній картині світу певного етносу.
Див.: Менталітет етнічний (національний); Мовна картина світу; Етнос.

Сема культурна (гр. sema — знак) — з позицій компонентного аналізу дрібні й достатньою мірою універсальні складові лексичного значення слова, які не мають спеціальних формальних засобів вираження і віддзеркалюють національно-культурну специфіку реалії, позначену цим словом.
Див.: Етнос; Значення.

Семантика культурна (гр. semantikos — той, що позначає) — проблемна сфера культурології, яка вивчає культурні об’єкти з точки зору смислу (значення), який ними виражається. У межах С.к. культурні об’єкти розглядаються як носії культурно значущої інформації. Див.: Об’єкт культурний; Смисл; Значення.

Семантика національно-культурна — значення мовних одиниць (або їх складові), які відображають національну і культурну специфіку життя, світобачення тощо певного етносу, національної лінгвокультурної спільноти.
Див.: Значення; Світосприйняття етнічне; Картина світу мовна.

Семілінгвізм — див. Напівмовність.

Сепарація етнокультурна (лат. separatio — відокремлення) — процеси відчуження, розходження, іноді штучного розведення, протиставлення тощо етнічних культур як результат різноманітних негативних соціально-політичних, економічних, культуротворчих та інших процесів у суспільстві.
Див.: Етнос; Культура.
Пор.: Конвергенція етнокультурна.

Середовище етнічне — мовні та культурно-побутові обставини життєдіяльності людини (групи людей), які впливають на його (їх) етнічну, культурну ідентифікацію, спосіб життя, свідомість тощо.
Див.: Етнос; Свідомість етнічна.
Пор.: Середовище культурне.

Середовище культурне — культурні аспекти життя людини (групи людей), всього етносу, котрі впливають на його (їх) етнічну, культурну тощо ідентифікацію, спосіб життя, мову, спілкування.
Див.: Етнос; Культура; Свідомість етнічна.
Пор.: Середовище етнічне.

Середовище лінгвокультурне — мовні й культурні чинники повсякденного життя людини (групи людей), етносу, котрі впливають на його (їх) етнічну, культурну ідентифікацію, спосіб життя, особливості спілкування, поведінки тощо.
Див.: Етнос; Мова; Культура; Свідомість етнічна.
Пор.: Середовище етнічне; Середовище культурне.

Середовище полілінгвокультурне — як правило, стабільна (чи відносно стабільна) мовно-культурна ситуація, обставини життєдіяльності людини (групи людей), які сформувалися на певній спільній території проживання (однієї держави) представників різних мов і культур. У межах С.п. одна з мов (найчастіше найчисленнішого етносу) виконує функцію мови міжкультурного спілкування. В Україні С.п. склалося в Автономній Республіці Крим.
Див.: Мова; Культура; Ситуація полілінгвокультурна.

Символ національно-культурний (гр. symbolon — умовний знак) — слово (вираз), який має усталені, обумовлені етнічною культурою асоціативні зв’язки з поняттям про певний «культурний предмет». С.н.-к. мають вирішальне значення для створення неповторної мовної картини світу певної національної лінгвокультурної спільноти.
Див.: Слово; Культура етнічна; «Предмет культурний»; Картина світу мовна; Спільнота лінгвокультурна.

Символізм соціальний — сукупність смислів (символічних значень), які приписуються діям, вчинкам, явищам і предметам оточуючого світу певною національною лінгвокультурною спільнотою. С.с. виявляється в складових (словах, фразеологізмах, окремих виразах тощо) ідіоетнічної мови.
Див.: Смисл; Смисл культурний; Спільнота національна лінгвокультурна.

Симетрія в міжкультурній комунікації (гр. symmetria — співмірність) — рівність (приблизна рівність) комунікативних і культурних компетенцій обох учасників міжкультурної комунікації.
Див.: Комунікація; Комунікація міжкультурна; Комунікативна компетенція; Культурна компетенція.
Пор.: Асиметрія в міжкультурній комунікації.

Синдром лінгвокультурний (гр. syndrome — злиття, сукупність) — набір цінностей, установок, вірувань, норм і моделей поведінки (зокрема комунікативної), які знаходять відображення в засобах мовного коду, правилах, законах спілкування і котрими одна група культур відрізняється від інших.
Див.: Мова; Культура.

Ситуація білінгвокультурна (фр. situation — положення, стан) — лінгвокультурна ситуація, сутність якої визначається тим, що переважна більшість населення країни, регіону розмовляє двома мовами і послуговується двома культурами.
Див.: Мова; Культура; Ситуація лінгвокультурна.
Пор.: Ситуація монолінгвокультурна; Ситуація полілінгвокультурна.

Ситуація комунікативна нестандартна — нетипова, одинична, така, що не повторюється багаторазово і характеризується творчим підходом, використанням нестандартних мовленнєвих засобів ситуація в міжкультурній комунікації.
Див.: Спілкування; Комунікація.
Пор.: Ситуація комунікативна стандартна.

Ситуація комунікативна стандартна — типова, така, що повторюється у багатьох випадках комунікативна ситуація у міжкультурному спілкуванні, яка характеризується використанням стандартних мовленнєвих засобів у стандартних ситуаціях (знайомство, привітання, прощання, висловлення співчуття, втішання, заповнення анкети тощо).
Див.: Спілкування; Комунікація.
Пор.: Ситуація комунікативна нестандартна.

Ситуація лінгвокультурна — сукупність мов і пов’язаних з ними культур у їх територіально-соціальній взаємодії, яка розцінюється як динамічна рівновага в межах певного регіону чи адміністративно-політичного утворення і в межах певного часового зрізу.
Див.: Мова; Культура; Ситуація білінгвокультурна; Ситуація монолінгвокультурна.

Ситуація мовленнєва — сукупність обставин, у яких реалізується мовлення; система мовленнєвих і немовленнєвих умов, необхідних і достатніх для здійснення мовленнєвої дії. С.м. багато в чому визначає зміст міжособистісного і міжкультурного спілкування, його структуру, добір мовних засобів тощо.
Див.: Мовлення; Дія мовленнєва; Спілкування.
Пор.: Ситуація мовна.

Ситуація мовленнєво-поведінкова — фрагмент мовленнєвої поведінки представників певної національної лінгвокультурної спільноти, який регулярно повторюється, пов’язаний із ситуаціями соціального життя етносу, соціальної групи, індивіда (привітання, прохання, прощання, обговорення проблеми, висловлення незадоволення, співчуття тощо). С.м.-п. — екстралінгвальна основа формування мовленнєвих жанрів.
Див.: Національна лінгвокультурна спільнота; Етнос; Група соціальна; Мова; Код мови; Жанр мовленнєвий.

Ситуація мовна — соціолінгвістичне поняття; сукупність форм існування (а також стилів) однієї мови або сукупність мов у їх територіальних і соціальних стосунках і функціональній взаємодії у межах певних географічних регіонів або адміністративно-політичних утворень. С.м. можуть суттєво впливати на міжкультурну комунікацію, формування моно- чи полілінгвокультурної ситуації.
Див.: Мова; Форми існування мови.
Пор.: Ситуація мовленнєва.

Ситуація монолінгвокультурна — тип лінгвокультурної ситуації, сутність якого полягає в тому, що переважна більшість жителів країни, регіону, національної лінгвокультурної спільноти розмовляє однією мовою, послуговується однією культурою.
Див.: Мова; Культура; Ситуація лінгвокультурна.
Пор.: Ситуація білінгвокультурна; Ситуація полілінгвокультурна.

Ситуація полілінгвокультурна — тип лінгвокультурної ситуації, сутність якого полягає в тому, що в умовах існування полілінгвокультурної спільноти жителі конкретної країни, регіону тощо віддають перевагу спілкуванню певною мовою (чи кількома мовами), враховуючи відповідні культури.
Див.: Мова; Культура; Ситуація лінгвокультурна.
Пор.: Ситуація білінгвокультурна; Ситуація монолінгвокультурна.

Ситуація прецедентна — тип ментефакта, певна «еталонна» ситуація, пов’язана з набором конкретних конотацій, диференційні ознаки якої входять у когнітивну базу носіїв певної культури. Складовими С.п. можуть бути прецедентні тексти, висловлення, імена.
Див.: Феномен прецедентний; Ментефакт.
Пор.: Ситуація спілкування (комунікативна).

Ситуація спілкування (комунікативна) — конкретні просторово-часові обставини, в яких перебувають учасники спілкування (зокрема міжкультурного) як неповторні особистості і які спонукують їх до міжособистісної інтеракції або заважають їй. С.с.(к.) — це «нормальна» ситуація, яка визначає мовленнєву і немовленнєву поведінку, способи реалізації комунікативної інтенції (стратегію, тактику тощо спілкування).
Див.: Спілкування; Комунікація.
Пор.: Ситуація спілкування прецедентна.

Словник мовця — набір мовних одиниць (слів, фразеологізмів тощо), якими володіє мовець у всіх можливих комунікативних ситуаціях.
Див.: Слово; Фразеологізм; Ситуація комунікативна; Словник мовця активний; Словник мовця пасивний.

Словник мовця активний — лексичні одиниці, якими найчастіше користуються члени національної лінгвокультурної спільноти в усному і писемному спілкуванні, володіють ними продуктивно. С.м.а. — частина словникового складу мови, котра часто використовується в комунікації і пов’язана з найбільш суттєвими для певної національної лінгвокультурної спільноти реаліями, поняттями, ситуаціями, прецедентними феноменами культури.
Див.: Словник мовця; Феномен культури прецедентний.
Пор.: Словник мовця пасивний.

Словник мовця пасивний — 1. Частина лексичних одиниць мови, вживання котрих у мовленні, комунікації обмежене. С.м.п. служить лише для розуміння усного і писемного мовлення. 2. У психолінгвістиці — сукупність лексичних одиниць, котрі зрозумілі носієві мови (або тому, хто вивчає мову), але не вживається нам у спонтанному мовленні, комунікації.
Див.: Словниковий запас мовця.
Пор.: Словник мовця активний.

Слово — основна функціонально-семантична одиниця мови, яка виконує номінативну функцію, вільно відтворюється в мовленні й комунікації і служить для побудови повідомлень (висловлень). С. — це єдність звукової, морфемної будови, а також лексичного та граматичного значень; цілісна одиниця, що виражає поняття про предмети, явища, процеси, їхні ознаки, зв’язки й відношення між ними, а також називає конкретні предмети, явища, процеси та їхні ознаки. Характерні ознаки С. — цільнооформленість і відтворюваність. Результати пізнавальної діяльності людини і спілкування неможливі без слів і закріплюються в них. З позицій міжкультурної комунікації слова можуть бути інтернаціональними та ідіоетнічно неповторними.
Див.: Мова; Код; Повідомлення; Значення слова.
Пор.: Лексема; Фразеологізм; Екзотизм; Інтернаціоналізм; Речення; Мовленнєвий акт.

Слово дискурсивне — слово, словосполучення, фразеологізм, вираз, які виконують дискурсотвірну й дискурсопідтримувальну функцію і віддзеркалюють етнокультурні стереотипи комунікативної поведінки (укр. мабуть, якось воно буде; рос. авось, заодно).
Див.: Мова; Код мови; Слово; Фразеологізм; Дискурс.

Слово фонове — див. Неповноеквівалентність мовних одиниць.

Слухання — вид мовленнєвої діяльності, активний процес відбору звукових сигналів у комунікації. Включає сприйняття слухом, уважність, розуміння, запам’ятовування.
Див.: Діяльність мовленнєва; Розуміння.
Пор.: Говоріння.

Смисл комунікативний (актуальний) — значення (зміст) мовних одиниць, категорій та складових невербальних засобів спілкування у дискурсі, яке виформовується в комунікативному акті як результат взаємодії інтенцій мовців у конкретній конситуації спілкування.
Див.: Значення; Спілкування; Дискурс; Конситуація спілкування.
Пор.: Смисл культурний.

Смисл культурно-специфічний — у деяких наукових концепціях — основна одиниця теорії міжкультурної комунікації; складова комунікативного (актуального) смислу мовної одиниці (виразу), немовних і паралінгвальних засобів, яка сформувалась під впливом певної культури і віддзеркалює сприйняття «культурних предметів» членами певної національної лінгвокультурної спільноти; сукупність культурних сем мовних одиниць (виразів) у комунікації.
Див.: Смисл актуальний; Сема культурна; «Предмет культурний»; Смисл культурно-специфічний релевантний; Смисл культурно-специфічний нерелевантний;
Пор.: Смисл комунікативний (актуальний).

Смисл культурно-специфічний нерелевантний - культурно-специфічний смисл, який у межах конкретної міжкультурної комунікації виступає як супровідний, несуттєвий; його неврахування не стає причиною невдач у міжкультурному спілкуванні.
Див.: Смисл культурно-специфічний.
Пор.: Смисл культурно-специфічний релевантний.

Смисл культурно-специфічний релевантний — культурно-специфічний смисл, який у межах конкретної міжкультурної комунікації виступає як основний, суттєвий; його неврахування стає причиною невдач у міжкультурному спілкуванні.
Див.: Смисл культурно-специфічний.
Пор.: Смисл культурно-специфічний нерелевантний.

Соціалізація (лат. socium — спільне + суф. -ізація) — процес передачі й засвоєння людиною накопичених суспільством знань, умінь і навичок, моральних норм, життєвих цінностей, способів і прийомів спілкування тощо; забезпечення засвоєння і відтворення особистістю соціального досвіду, яке засвідчує нормальне безболісне входження людини в життя суспільства. С. відбувається в процесах спільної діяльності й спілкування у певному національному лінгвокультурному середовищі. Результат соціалізації- виформування особистості.
Пор.: Інкультурація.

Соціалізація особистості культурна — процес входження людини в чуже суспільство, набуття нового досвіду, необхідного для виконання соціальних ролей у новій національній лінгвокультурній спільноті.
Див.: Соціалізація.
Пор.: Акультурація; Інкультурація.

Соціум (лат. socium — спільне) — велика стійка соціальна спільнота, яка характеризується єдністю умов

Спадкування культурне — передача з покоління в покоління культурних цінностей, інформації, значущої для певної культури.
Див.: Культура.

Спадщина культурна — результат культурного спадкування; надбання в процесі життєдіяльності певною національною лінгвокультурною спільнотою культурних цінностей, інформації, значущої для ідіоетнічної культури.
Див.: Культура.

Специфіка мов національна — особливості катетеризації внутрішнього і зовнішнього світів одиницями й категоріями конкретної ідіоетнічної мови. С.м.н. виявляється перш за все в мовних картинах світу, особливостях організації мовного коду в спілкуванні.
Див.: Мова; Код мовний; Картина світу мовна.

Специфіка народу етнолінгвістичиа — особливість етнічної свідомості та підсвідомості, що формує етнічний (національний) менталітет, який в окремих представників кожного етносу складається на основі провідної ролі системи мови стосовно системи мислення.
Див.: Етнос; Свідомість етнічна; Менталітет етнічний; Мова; Мова рідна.

Специфіка національна — національно особливі, характерологічні риси етносу (нації, народності), які склались у результаті самобутнього етнічного розвитку, творчості, мови, комунікації, культури.
Див.: Етнос; Нація; Національність;Культура; Мова; Комунікація; Специфіка спілкування національно-культурна.

Специфіка спілкування національно-культурна - одне з найважливіших понять теорії міжкультурної комунікації; система чинників, які обумовлюють відмінності в організації, функціях і способах опосередкування процесів спілкування, характерних для певної національної лінгвокультурної спільноти. Виявляється у зіставленні норм і традицій спілкування різних народів.
Див.: Спілкування; Комунікація; Культура.
Пор.: Специфіка національна.

Спілкування — сукупність зв’язків і взаємодій людей, суспільств, суб’єктів (класів, груп, особистостей), у яких відбувається обмін інформацією, досвідом, умінням, навичками, результатами діяльності, взаємовпливами і корекцією поведінки тощо. Найважливішим засобом спілкування є ідіоетнічна мова.
Див.: Мова; Мова ідіоетнічна.
Пор.: Комунікація; Інтеракція.

Спілкування вербальне — форма соціальної взаємодії людей за допомогою мови, яка реалізується в мовленнєвій діяльності партнерів по спілкуванню. У безпосередньому усному спілкуванні це говоріння і аудіювання (слухання), в опосередкованій писемній формі — читання і письмо.
Див.: Спілкування; Комунікація; Мова.
Пор.: Спілкування невербальне.

Спілкування міжетнічне — див. Комунікація міжкультурна.

Спілкування міжкультурне — див. Комунікація міжкультурна.

Спілкування невербальне — див. Комунікація невербальна.

Спілкування соціально орієнтоване — спілкування людей як представників певних груп (національних, вікових, професійних, статусних тощо); визначальним чинником у такому спілкуванні є групова приналежність або рольова позиція.
Див.: Спілкування; Комунікація; Комунікація міжкультурна.

Спілкування успішне — тип спілкування, результатом якого є досягнення учасниками перлокутивного ефекту, запланованої предметної і/або комунікативної мети, повна або така, що задовольняє комунікантів, реалізація комунікативних стратегій, втілення комунікативних смислів. С.у. нерідною мовою чи в процесах міжкультурної комунікації може супроводжуватись мовними девіаціями, які суттєво не зачіпають ілокутивні наміри учасників спілкування, заплановані перлокутивні ефекти.
Див.: Спілкування; Комунікація; Комунікація міжкультурна; Мова; Код; Акт ілокутивний; Акт перлокутивний; Смисл комунікативний.
Пор.: Невдача комунікативна міжкультурному спілкуванні); Бар’єри комунікації; Шум комунікативний.

Спільнота етнічна — спільність людей, які поділяють: 1) властиве цій спільноті ім’я; 2) міфи спільних предків; 3) історичну пам’ять; 4) один або декілька своєрідних елементів культури (свята, вірування); 5) мають, як правило, спільну мову; 6) зв’язок з певною територією; 7) почуття спільної єдності.
Див.: Етнос; Народність; Нація; Плем’я.

Спільнота лінгвокультурна — велика група людей, члени якої можуть належати як до одного, так і до різних етносів, мають спільну мовну і культурну свідомість; мовна і культурна єдність людей.
Див.: Етнос; Мова; Культура.
Пор.: Спільнота полілінгвокультурна.

Спільнота національна лінгвокультурна — одне з найважливіших понять етнолінгвістики, соціолінгвістики, теорії міжкультурної комунікації; група людей (найчастіше велика, рівна нації, етносу), об’єднана спільністю історії, культури (духовної і досить часто матеріальної), а також наявністю однієї спільної ідіоетнічної мови.
Див.: Етнос; Нація; Мова; Культура.
Пор.: Спільнота полілінгвокультурна.

Спільнота полілінгвокультурна — група людей (найчастіше досить велика), об’єднана спільністю історії, проживанням на певній території тощо, яка проживає у межах різних культур і використовує різні мови при домінуванні, як правило, однієї.
Див.: Етнос; Мова; Культура.
Пор.: Спільнота національно-лінгвокультурна.

Сприйнятливість міжкультурна — безконфліктне, усвідомлене і включене у власну комунікативну компетенцію розуміння факту відмінностей у спілкуванні представників інших національних лінгвокультурних спільнот, основа лінгвокультурної толерантності.
Див.: Спілкування; Комунікація; Компетенція комунікативна; Толерантність лінгвокультурна.
Пор.: Сепарація етнокультурна.

Сприйняття мовлення — див. Розуміння.

Статус етнічний (лат. status — стан справ) — місце етносу (народу) в системі міжетнічних стосунків. С.е. визначається як об’єктивними факторами (участь в управлінні державою, рівень доходів, освіти тощо), так і суб’єктивними (самооцінка та оцінка іншими етносами).
Див.: Етнос; Самосвідомість етнічна.
Пор.: Статус соціальний комуніканта.

Статус мови комунікативний — місце мови, обраної для потреб спілкування, в системі мов, яка сформувалась у конкретному багатомовному соціумі. С.м.к. може бути формальним, офіційним (державна, офіційна, міжнародна) і неформальним, неофіційним.
Див.: Спілкування; Мова.

Статус соціальний комуніканта — місце людини в соціальній системі, яке включає права і обов’язки, а також взаємні очікування поведінки (зокрема комунікативної), які є їх наслідком. Значною мірою за допомогою С.с.к. здійснюється конкретизація зв’язку між адресантом і адресатом у міжособистісному і міжкультурному спілкуванні.
Див.: Спілкування; Комунікація; Адресант; Адресат.
Пор.: Статус етнічний.

Стереотип етнічний — відносно стійкі, схематизовані уявлення, судження, емоційно забарвлені оцінки щодо моральних, розумових, фізичних тощо якостей, характерних для представників різних етнічних спільнот. У змісті С.е. можуть бути наявні приписи до дій стосовно представників певного етносу. Се. бувають двох типів: автостереотипи і гетеростереотипи.
Див.: Етнос; Автостереотип етнічний; Гетеростереотип етнічний.
Пор.: Етноцентризм.

Стереотип комунікативної поведінки етнічний — усталені, найчастіше неусвідомлювані моделі вербальної та невербальної поведінки членів національної лінгвокультурної спільноти.
Див.: Етнос; Мова; Культура; Спілкування; Комунікація.
Пор.: Стереотип етнічний.

Стереотип національно-культурний — схематизований і певною мірою однобічний образ явища, людини, речі тощо, який ґрунтується на одній (чи кількох) приписуваній останнім рисі аксіологічного характеру, яка вважається типовою для всього класу денотатів; суб’єктивне поняття поточного мислення і мовлення, яке є невід’ємною складовою мовної картини світу певного етносу і засвоєння в процесі соціалізації особистості, оволодіння нею етнічною мовою і культурою. С.н.-к. відкладається у свідомості носія певної національної лінгвокультурної спільноти у вигляді соціокультурно маркованих одиниць, які реалізуються в спілкуванні (зокрема міжкультурній комунікації) як нормативно-локальна асоціація до стандартної у межах певної культури ситуації спілкування.
Див.: Етнос; Нація; Культура.

Стереотип ставлення до мови (гр. stereos - твердий + typos — слід, відбиток) — сукупність суб’єктивних уявлень мовців про значущість конкретної мови в різних сферах комунікації.
Див.: Мова; Спілкування; Комунікація.

Стиль мови функціональний (лат. stilus < гр. stylos — паличка для письма) — різновид літературної мови, в якому мовний код виступає в певній соціально значущій сфері суспільно-мовленнєвої практики людей і особливостями котрої обумовлена специфіка спілкування в даній сфері. Виділяють розмовно-побутовий, науковий, діловий, публіцистичний і художньо-белетритичний С.м.ф.
Див.: Мова літературна; Код мови.

Стиль спілкування — індивідуальна (чи колективна) стабільна форма комунікативної поведінки людини (чи національної лінгвокультурної спільноти), яка виявляється у будь-яких умовах спілкування: в ділових і особистісних стосунках, у способах прийняття і здійснення рішень, у прийомах психологічного впливу на людей, у методах вирішення міжособистісних та індивідуальних конфліктів тощо.
Див.: Спілкування.

Стиль спілкування національний — стабільна форма комунікативної поведінки народу (етносу), яка виявляється у будь-яких типах спілкування; спільне, що виявляється у будь-яких типах спілкування етносу.
Див.: Етнос; Спілкування.
Пор.: Моделі мовленнєвої (комунікативної) поведінки національні.

Стійкість мови — властивість мови виживати у різноманітних несприятливих умовах розвитку, функціонування, впливу інших мов, соціальної політики тощо; здатність мови обслуговувати потреби національної лінгвокультурної спільноти за будь-яких умов.
Див.: Контакти мовні; Престиж мови; Мова рідна; Мова нерідна (чужа).
Пор.: Витіснення мови; Виживання мови.

Страта соціально-культурна (лат. stratum — шар) — соціальна група людей, об’єднана певними майновими, професійними інтересами, захопленнями тощо. У межах С.с.-к. можуть формуватися особливості спілкування, які відрізняють їх від груп людей, об’єднаних за іншими ознаками, і впливають на хід міжкультурної комунікації.
Див.: Спілкування; Комунікація.
Пор.: Етнос; Нація; Народність.

Стратегія спілкування (гр. strategia < stratos — війська + ago — веду) — характеристика когнітивного аспекту комунікації, найбільш оптимальна реалізація інтенцій адресанта щодо досягнення конкретної мети спілкування, тобто контроль і вибір найбільш дієвих ходів спілкування, їх гнучка видозміна у конкретній конситуації спілкування. Див.: Спілкування; Комунікація.

Субкультура — див. Мікрокультура.
Пор.: Культура домінантна.

Субстрат (лат. sub — під + stratum — шар) — сукупність рис мовної структури, залежних від мови, яка була розповсюдженою на певній лінгвогеографічній території до приходу на неї носіїв нової мови. С. передбачає таке контактування мов, коли одна мова перемагає іншу, при цьому в першій залишаються сліди поглинутої мови. С. виявляється на глибинному рівні мови (фонетичному, морфологічному, синтаксичному).
Див.: Мова; Контакти мовні.
Пор.: Суперстрат.

Суперстрат (лат. superstratum — верхній шар) — нашарування мови зайшлого населення в мові корінного етносу, який, поглинаючи пришельців, асимілює і їхню мову, але вона виявляється своїми елементами насамперед на фонетичному і граматичному рівнях.
Див.: Мова; Контакти мовні.
Пор.: Субстрат.

Сфера комунікативна (гр. sphaira — шар) — певна площина дійсності, в межах якої комунікативна поведінка людини має відносно стандартизовані форми (спілкування з незнайомим, колегами, в школі чи вузі, транспорті, поліклініці, кафе тощо). С.к. у широкому сенсі можна вважати комунікативною ситуацією.
Див.: Спілкування; Комунікація.

Сценарій культурно обумовлений (фр. scenario < лат. scaena — сцена) — імпліковані в комунікативній поведінці членів певної національної лінгвокультурної спільноти правила, норми, закони, закономірності тощо «правильної» вербальної комунікативної поведінки. С.к.о. складають неписану «культурну і комунікативну грамоту» мовного колективу. Може фіксуватися в паремійному фонді конкретної мови. Див.: Спілкування; Комунікація; Мова.

Unless otherwise stated, the content of this page is licensed under Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License