Пам’ять культурна — особлива символічно формалізована і ритуалізована норма фіксації, актуалізації і передачі культурних смислів, яка зберігається традицією, втілюється в знаки різної природи — пам’ятники, пам’ятні дати, церемонії. Особливе значення для фіксації і передачі П. к. мають писемні пам’ятки. П.к. знаходить віддзеркалення в різних мовних одиницях і категоріях: від слова до тексту.
Див.: Смисл культурний.
Парадигма лінгвокультурна (гр. paradeigma — приклад, взірець) — одне з найважливіших понять теорії міжкультурної комунікації; сукупність мовних форм різних рівнів і організації, в яких утілилися соціальні, історичні, наукові, побутові тощо категорії етнічного світосприйняття. П.л. об’єднує концепти, прецедентні феномени, прецедентні імена культури, прецедентні тексти та інші мовні форми і утворення, характерні для культури певного етносу.
Див.: Етнос; Культура; Концепт культури; Ім’я культури прецедентне; Текст культури прецедентний.
Парадокси міжкультурної комунікації (гр. paradoxos — неочікуваний, дивний) — у теорії сучасної російської лінгвістки О.А. Лєонтович; внутрішні напруження, антиномії, суперечності тощо, які виникають у теорії міжкультурної комунікації порівняно з загальною теорією міжособистісної комунікації і зачіпають відомі закони, постулати і максими спілкування Г.-П. Грайса, Дж. Ліча та інші.
Див.: Комунікація; Комунікація міжкультурна; Закони спілкування; Принципи спілкування; Максими спілкування.
Паралінгвістика (rp. para — біля + лінгвістика) — 1. У вузькому значенні — розділ мовознавства (зокрема комунікативної лінгвістики), який вивчає звукові коди, що супроводжують вербальне спілкування (інтонація, кашель, паузи хезитації, темп мовлення тощо) і несуть певне смислове навантаження. У широкому значенні — розділ науки про мову, в межах якого вивчаються всі без винятку немовні засоби спілкування (кінесика, проксеміка, ольфакторика, окулесика, гаптика, тагмеміка, хронеміка та ін.); 2. Сукупність немовних засобів, які беруть участь у спілкуванні.
Див.: Спілкування невербальне; Засоби спілкування паралінгвальні; Засоби спілкування невербальні.
Пор.: Засоби спілкування вербальні; Код; Мова.
Параметр комунікативної поведінки (гр. parametron — той, що відмірює) — сукупність однорідних, однотипних комунікативних ознак, які характеризують комунікативну поведінку етносу.
Див.: Спілкування; Комунікація; Поведінка комунікативна; Етнос.
Параметр лінгвокультурний дистанції влади (англ.) — міра вияву владних стосунків у комунікації у межах однієї національної лінгвокультурної спільноти. Виділяють культури з низькою і високою дистанцією влади.
Див.: Параметри культури комунікативні Г. Ховстеде.
Параметр лінгвокультурний змагальності — міра вияву в комунікації членів однієї національної лінгвокультурної спільноти орієнтацій на досягнення успіху.
Див.: Параметри культури комунікативні Г. Ховстеде.
Параметр лінгвокультурний індивідуалізму — міра вияву в комунікації членів однієї національної лінгвокультурної спільноти незалежності від колективних або групових переконань і дій.
Див.: Параметри культури комунікативні Г. Ховстеде.
Пор.: Параметр лінгвокультурний змагальності.
Параметр лінгвокультурний колективізму — міра вияву в комунікації членів однієї національної лінгвокультурної спільноти залежності від колективних або групових переконань і дій.
Див.: Параметри культури комунікативні Г. Ховстеде.
Пор.: Параметр лінгвокультурний індивідуалізму.
Параметр лінгвокультурний уникнення невизначеності — міра вияву в комунікації членів однієї національної лінгвокультурної спільноти невпевненості в невизначених, заздалегідь не структурованих ситуаціях.
Див.: Параметри культури комунікативні Г. Ховстеде.
Параметри культури комунікативні Г. Ховстеде — ознаки, сформульовані соціологом і теоретиком управління Г. Ховстеде (G. Hofstede), скеровані на виявлення специфіки національних культур у сфері глобальної комунікації.
Див.: Параметр лінгвокультурний дистанції влади, змагальності, індивідуалізму, колективізму, уникнення невизначеності.
Парамова — див. Засоби спілкування невербальні; Паралінгвістика.
«Пастка культурна» — одне з найважливіших понять теорії міжкультурної комунікації; стосується невдач у міжкультурній комунікації, пов’язаних із тим, що один із співбесідників неусвідомлено сприймає і оцінює (як правило, неадекватно) комунікативну поведінку партнера крізь звичні категорії своєї рідної культури.
Див.: Міжкультурна комунікація; Поведінка комунікативна; Культура.
Пор.: Девіація комунікативна.
Патріотизм (гр. patria — батьківщина) — суспільний і моральний принцип, що характеризує ставлення людей до своєї країни; любов до батьківщини, відданість вітчизні, своєму народу, любов до рідної мови і культури. П. — одне з найглибших почуттів, яке закріплялось століттями і тисячоліттями розвитку відокремлених етносів. Недооцінка або ігнорування почуття П. одного із учасників спілкування може стати причиною невдачі (провалу) або конфлікту в міжкультурній комунікації.
Див.: Культура; Мова; Мова рідна; Етнос; Вірність мові; Комунікація міжкультурна.
Пор.: Маргіналізація етнічна; Націоналізм; Інтернаціоналізм.
Паттерн культурний — об’єднання, інтеграція в одне сприйняття, домінантний внутрішній принцип, зразок, модель різних елементів культури, притаманних певній національній лінгвокультурній спільноті. Це об’єднання, інтегрованість забезпечує спільну звичну форму культурної поведінки в різних сферах життєдіяльності народу (етносу). П.к. — важливий елемент консолідації культурного досвіду, сприйняття нових елементів і включення їх у звичну систему культурних координат.
Див.: Культура; Поведінка культурна; Традиція культурна; Норма культурна.
Переваги національно-культурні (у спілкуванні) — використання в міжкультурній комунікації (свідоме або несвідоме, автоматичне чи контрольоване) звичних для рідної культури стратегій, тактик, принципів, максим тощо спілкування.
Див.: Культура; Комунікація міжкультурна; Стратегія спілкування; Тактика спілкування; Принципи спілкування.
Переклад — вид мовленнєвої діяльності, який передає зміст тексту (чи живого дискурсу) засобами іншої мови; перетворення мовленнєвого твору однією мовою в мовленнєвий твір іншою мовою при збереженні смислу. За формою П. може бути усним і писемним, за взаємозв’язком — з нерідної мови на рідну і зворотним, за змістом — вільним і дослівним, за часом — відтермінованим і синхронним.
Див.: Комунікація; Комунікація міжкультурна; Дискурс; Текст; Мова рідна; Мова нерідна (чужа); Смисл комунікативний.
Перемикання (переключення) кодів неповне — див. Змішування кодів.
Перемикання (переключення) кодові — усвідомлений перехід мовця у процесах мовного (зокрема міжкультурного) спілкування з матричної мови (діалекту, стилю) на іншу мову (діалект, стиль), пов’язаний зі зміною параметрів комунікативного акту.
Див.: Спілкування; Комунікація; Мова матрична; Мова впроваджувана; Акт комунікативний; Рівень кодових перемикань (переключень).
Пор.: Змішування кодів.
Перенесення мовленнєвих навичок — використання мовленнєвих навичок у нових комунікативних ситуаціях. У міжкультурній комунікації — використання мовленнєвих навичок, сформованих у межах рідної мови і культури чи мови і культури, якими добре оволодів учасник спілкування, на комунікацію чужою мовою з представниками іншої національної лінгвокультурної спільноти.
Див.: Спілкування; Комунікація; Мова рідна; Навички мовленнєві.
Переходи кодові — див. Перемикання (переключення) кодів.
Перешкоди комунікативні — див. Шум комунікативний.
Перлокуція — див. Акт перлокутивний.
Піджин (спотворена форма англ. business — справа) — тип мов, який сформувався шляхом значного спрощення національних мов, які використовувались як мови-посередники в поліетнічних суспільствах. Відомо близько 50 піджинізованих форм мови. Вони в основному функціонують в Південно-Східній Азії, Океанії, Африці, Америці.
Див.: Мова; Мова-посередник; Суспільство поліетнічне; Спілкування; Комунікація.
Пор.: Мова національна; Мова рідна.
Підсвідоме культурне — неусвідомлене слідування в поведінці, зокрема спілкуванні з іншими людьми, міфам, віруванням, способам сприйняття й інтерпретації світу тощо, відображеним у духовній культурі цієї національної лінгвокультурної спільноти.
Див.: Культура; Культура духовна; Національна лінгвокультурна спільнота.
Підхід інструментальний до міжкультурної комунікації — підхід до розуміння міжкультурної комунікації як наукової дисципліни виключно з позицій досягнення практичного результату (успішної адаптації індивіда до іншомовного середовища, створення методики навчання ефективному міжкультурному спілкуванню тощо).
Див.: Комунікація; Спілкування; Міжкультурна комунікація.
Пор.: Підхід когнітивний до міжкультурної комунікації.
Підхід когнітивний до міжкультурної комунікації — розуміння міжкультурної комунікації як наукової дисципліни, у центрі уваги якого — культура і особистість, зокрема зміни в когнітивній діяльності особи при зустрічі з іншими культурами, взаємодія, «діалог» культур; формування позитивного ставлення до інших мов і культур та ін.
Див.: Комунікація: Спілкування; Комунікація міжкультурна.
Пор.: Підхід інструментальний до міжкультурної комунікації.
Підхід крос-культурний до спілкування — див. Дослідження крос-культурні.
Підходи до міжкультурної комунікації — найзагальніше розуміння сутності й природи міжкультурної комунікації як наукової дисципліни. Найвідоміші підходи до міжкультурної комунікації — інструментальний та когнітивний.
Див.: Комунікація міжкультурна; Підхід інструментальний до міжкультурної комунікації; Підхід когнітивний до міжкультурної комунікації.
Плем’я — форма етнічної спільноти, характерна для докласової стадії розвитку людства. У П., як правило, об’єднуються кілька родів; у нього своя територія, своя мова (діалект), спільність релігійних поглядів, єдина влада (вождь і племінна рада), самоназва і самосвідомість.
Див.: Етнос; Самосвідомість етнічна.
Пор.: Народність; Нація.
Плюралізм лінгвокультурний (лат. pluralis — множинний) — панування в суспільній думці, настроях тощо певної спільноти доброзичливого ставлення до інших мов і культур (як правило, мов і культур меншин), розповсюджених на теренах проживання цієї спільноти; толерантне ставлення до різних мов і культур у комунікативній спільноті.
Див.: Мова; Культура; Спільнота полілінгвокультурна.
Пор.: Етноцентризм.
Поведінка вербальна — див. Поведінка мовленнєва.
Поведінка комунікативна — сукупність реалізованих у спілкуванні правил, законів, постулатів, максим, традицій тощо певної національної лінгвокультурної спільноти з використанням мовних і позамовних засобів.
Див.: Спілкування; Комунікація; Правила спілкування; Постулати спілкування; Максими спілкування; Конвенції спілкування.
Поведінка комунікативна вербальна — сукупність норм і традицій спілкування, пов’язаних із тематикою і особливостями організації спілкування з використанням мовного коду в певних комунікативних умовах.
Див.: Спілкування; Комунікація; Поведінка комунікативна.
Пор.: Поведінка комунікативна невербальна.
Поведінка комунікативна національна (етнічна) — одне з найважливіших понять теорії міжкультурної комунікації; сукупність норм і традицій спілкування у всіх можливих типах інтеракцій і конситуацій певної лінгвокультурної спільноти (етносу, народності, нації).
Див.: Спілкування; Комунікація; Поведінка комунікативна; Інтеракція; Конситуація спілкування.
Поведінка комунікативна невербальна — сукупність норм і традицій, які регламентують організацію спілкування із застосуванням невербальних і паравербальних засобів: фізичних дій, контактів, розташування співбесідників, міміки, жестів і постав тіла тощо.
Див.: Спілкування; Комунікація; Поведінка комунікативна.
Пор.: Поведінка комунікативна вербальна.
Поведінка культурна — слідування у щоденному житті культурним нормам, звичаям, традиціям тощо, притаманним певній культурі.
Див.: Культура; Норма культурна; Традиція культурна; Звичай культурний; Паттерн культурний.
Пор.: Поведінка комунікативна.
Поведінка мовленнєва культурно обумовлена — складова комунікативної поведінки члена національної лінгвокультурної спільноти з використанням засобів мовного коду в конкретних обставинах, яка здійснюється з використанням культурних традицій, спирається на національно-культурні стереотипи.
Див.: Поведінка комунікативна.
Пор.: Етноцентризм.
Поведінка невербальна культурно обумовлена — складова комунікативної поведінки члена конкретної національної лінгвокультурної спільноти з використанням невербальних засобів спілкування в конкретних обставинах, яка ґрунтується на культурних традиціях і національно-культурних стереотипах.
Див.: Поведінка комунікативна.
Пор.: Поведінка мовленнєва культурно обумовлена.
Повідомлення — одна з найважливіших категорій комунікації як модусу існування явищ мови, співвідносна з реченням у мові та висловленням у мовленні; комунікативна дія, втілена в конкретну структуру висловлення. Енергетичним стрижнем П. є мовленнєвий акт з його локутивною, ілокутивною та перлокутивною структурою.
Див.: Мова; Код; Комунікація.
Пор.: Речення; Висловлення; Акт мовленнєвий.
Поле лінгвокультурологічне — термін російського лінгвіста В. Воробйова — ієрархічна структура множини лінгвокультурем, об’єднаних спільним (інваріантним) смислом, характерним для певної культурної сфери.
Див.: Лінгвокультурема; Смисл; Культура.
Поліглосія (гр. poly — багато + glossa — слово, вислів) — див. Багатомовність.
Поліетнічність — наявність у межах однієї держави кількох етносів.
Див.: Етнос.
Пор.: Моноетнічність.
Полілінгв — людина, яка вільно володіє кількома мовами та може почергово використовувати їх у між культурній комунікації.
Див.: Мова; Комунікація міжкультурна; Перемикання (переключення) кодів.
Пор.: Монолінгв; Білінгв.
Полілінгвізм — здатність індивіда чи мовної спільноти почергово використовувати кілька мов для забезпечення комунікативних потреб.
Див.: Мова; Комунікація; Комунікація міжкультурна.
Пор.: Монолінгвізм; Білінгвізм.
Полілінгвокультура — послуговування у щоденному житті й спілкуванні в умовах полілінгвокультурної ситуації представниками конкретної національної лінгвокультурної спільноти двома (кількома) мовами і культурами.
Див.: Мова; Культура; Ситуація полілінгвокультурна; Спільнота національна лінгвокультурна.
Пор.: Монолінгвокультура.
Полілінгвологія — галузь мовознавства, що вивчає теоретичні та прикладні аспекти полілінгізму як лінгвістичного явища.
Див.: Полілінгвізм.
Полілог (гр. poly — багато + logos — слово, мовлення) — форма мовленнєвого спілкування кількох (трьох і більше) осіб із приблизно однаковою комунікативною активністю, своїми законами руху комунікативних смислів, змін мовців, взаємодії трансакцій, участю невербальних засобів спілкування тощо.
Див.: Спілкування; Комунікація; Форми спілкування.
Пор.: Діалог; Монолог.
Політика мовна — сукупність установок, теоретичних концепцій, законодавчих актів держави (партії, організації тощо), призначених для активного впливу на процеси мовного життя суспільства. До П.м. зараховують також мовні аспекти національної політики, питання конкретного врегулювання проблем, пов’язаних із взаємодією в колективі різних мовних утворень (літературної мови і діалектів, уживання двох або кількох мов тощо), а також питання нормування і стандартизації літературних мов, тобто «мовне будівництво».
Див.: Мова; Мова рідна; Мова іноземна (чужа).
Помилки мовленнєві — див. Девіації мовленнєві.
Поняття лінгвокультурне — поняття, сформоване під впливом чинників рідної культури, яке виявляється в значеннях одиниць і категорій рідної мови.
Див.: Культура; Культура рідна; Мова рідна.
Пор.: Уявлення національно-детерміноване мінімалізоване.
Поріг інтерференційний — критичне значення інтерференції, при якому можна констатувати зміни у матричній мові під впливом мови впроваджуваної. Двосторонній П.і. — необхідна умова виникнення білінгвізму (у вузькому значенні терміна).
Див.: Мова; Взаємодія лінгвокультурна; Білінгвізм; Інтерференція; Мова матрична; Мова впроваджувана.
Пор.: Перемикання (переключення) кодів.
Породження мовлення — різновид мовленнєвої діяльності (поряд із розумінням, сприйняттям), який полягає у плануванні та реалізації мовлення в звуковій або графічній знаковій формі.
Див.: Діяльність мовленнєва; Мовлення.
Пор.: Сприйняття мовлення (Розуміння).
Посередництво мовне — перетворення в процесі міжмовної комунікації початкових повідомлень у таку мовну форму, яка може бути сприйнята адресатом, який не володіє цією початковою мовою (тобто мовою нерідною).
Див.: Спілкування; Комунікація; Повідомлення; Адресант; Адресат; Мова рідна; Мова чужа (нерідна).
Послідовність дій (у комунікації) — термін Е. Холла на позначення загальноприйнятих дій, які супроводжують слова при використанні ситуативного діалекту і характерних для типових ситуацій спілкування у певній національній лінгвокультурній спільноті, наприклад, знаки уваги, які супроводжують ігри закоханих; комунікативні дії, які мають своєю метою розважити гостей тощо.
Див.: Ритуал спілкування культурно-обумовлений.
Постулати спілкування (лат. postulatum — те, що вимагається) — складові максим спілкування, пов’язані з обов’язковістю виконання всіма учасниками інтеракції.
Див.: Спілкування; Комунікація; Поведінка комунікативна; Максими спілкування.
Пор.: Конвенції спілкування.
Потенціал мови етносемантичний (лат. potentia — сила, міць) — здатність конкретної ідіоетнічної мови формувати, накопичувати, зберігати і передавати у комунікації усі можливі комунікативні смисли, опрацьовані віками представниками конкретної національної лінгвокультурної спільноти.
Див.: Мова; Мова ідіоетнічна; Смисл комунікативний; Спільнота національна лінгвокультурна.
Потенціал мови престижний (фр. prestige — авторитет, повага) — сприйняття однієї або кількох мов, які вживаються у міжкультурній комунікації, як більш (чи менш) престижних. Як правило, престижність мови впливає на її вибір у процесах міжкультурної комунікації.
Див.: Взаємовплив мов; Престиж мови.
Потреби комунікативні — особливий вид потреб, які спонукають вступати у мовленнєве спілкування з метою вирішення вербальних проблем. Втілюється в мотиви спілкування.
Див.: Спілкування; Комунікація.
Пор.: Мотив спілкування; Мета спілкування.
Правила спілкування — найзагальніші закономірності підтримання неконфліктного спілкування всіх учасників інтеракції, склалися в певній національній лінгвокультурній спільноті й стосуються того, як потрібно вести спілкування у певних стандартних комунікативних ситуаціях. П.с. — дотримання презумпцій (пресупозицій) спілкування, соціолінгвістичних, культурних та інших правил неконфліктної комунікації.
Див.: Спілкування; Комунікація; Поведінка комунікативна.
Пор.: Конвенції спілкування; Максими спілкування.
Прагматика (гр. pragma, pragmatos — діло, справа, дія) — комунікативна складова спілкування, пов’язана з виявом у мовленнєвому коді інтерактивних співвідношень комунікантів, а також їхнє ставлення до конситуації, спілкування в цілому. П. може виявлятися також у межах елементів мовних кодів (морфем, слів, словосполучень, речень).
Див.: Спілкування; Комунікація; Прагматика міжкультурна.
Пор.: Семантика; Значення.
Прагматика міжкультурна — вияв у міжкультурній комунікації комунікативної прагматики; зіставний аналіз окремих прагматичних чинників міжкультурної комунікації (стратегій, тактик, принципів, максим, типів ввічливості тощо) і відповідних культурних сценаріїв.
Див.: Міжкультурна комунікація; Прагматика комунікативна; Сценарій культурно обумовлений.
Пор.: Семантика національно-культурна.
«Предмет культурний» — одне з найважливіших понять лінгвокультурології і теорії міжкультурної комунікації; реалія об’єктивної дійсності або артефакт, які мали (чи мають) важливе значення у певній культурі, стали символічними у її межах, асоціюються з певною культурою тощо. Так, наприклад, на різних етапах розвитку української культури «П.к.» можна вважати оселедець (тип зачіски у козаків), бандуру, сало, шаровари тощо. Імена «П.к.» певною мірою символізуються у межах ідіоетнічної мови.
Див.: Культура; Символ національно-культурний.
Пор.: Артефакт культурний.
Престиж культури — становище культури у межах цілісної ієрархії суспільства. П.к. прямо не залежить від політичного, економічного тощо стану етносу — її носія. Однак рівень підтримки культури залежить від економічного і політичного стану держави.
Див.: Культура.
Престиж мови — становище мови у межах цілісної ієрархії суспільства; ставлення до неї як до рідної або нерідної — державної з боку членів суспільства. П.м. залежить від стану етносу — носія мови. У періоди найбільшого розквіту етносу престиж його мови підвищується і навпаки.
Див.: Мова; Мова рідна; Мова державна; Взаємовплив мов; Потенціал мови престижний.
Пресупозиція культурна (лат. prae — попереду + suppositio — передбачення) — фрагмент усвідомлюваного чи неусвідомлюваного (підсвідомого) колективного когнітивного простору, пов’язаний із специфікою впливу культури на членів етнічної (національної) лінгвокультурної спільноти, який актуалізується в комунікації, перш за все міжкультурній.
Див.: Пресупозиція; Мікропресупозиція.
Пор.: Пресупозиція соціумна.
Пресупозиція соціумна — фрагмент колективного когнітивного простору, пов’язаний із специфікою соціально-рольових та інших зв’язків, характерних для певного соціуму, який актуалізується в комунікації, зокрема в міжкультурній.
Див.: Пресупозиція.
Пор.: Макропресупозиція; Мікропресупозиція; Пресупозиція культурна.
Пресупозиція фреймова (англ. frame — рамка, структура) — когнітивна одиниця, яка лежить в основі фонових знань національної лінгвокультурної спільноти; певна сума умов, яка є національно-специфічним індикатором міжкультурного спілкування; фрагмент колективного когнітивного простору, пов’язаний із специфікою етнокультурних знань.
Див.: Спілкування: Комунікація; Комунікація міжкультурна; Знання фонові; Спільнота національна лінгвокультурна.
Пор.: Пресупозиція соціумна.
Прилучення (в аспекті міжкультурної комунікації) — термін, уведений російським лінгвістом Ю.Є. Прохоровим — тип міжкультурних мовних контактів, який характеризується наявністю знань стереотипів спілкування кожним із комунікантів, однак реально володіє знаннями стереотипів обох мов лише один комунікант, а інший знає стереотипи спілкування лише своєї рідної мови й культури.
Див.: Контакти мовні.
Пор.: Проникнення.
Приналежність етнічна (етнокультурна) — культурна своєрідність, яка поділяється членами національної лінгвокультурної спільноти й розповсюджується на різні мовно-культурні феномени — від особливих поведінкових рис, вірувань, міфів тощо до мовних особливостей, котрі передаються через спілкування від одного покоління до іншого.
Див.: Етнос; Культура етнічна.
Пор.: Маргінальність етнічна (лінгвокультурна).
Принципи спілкування — найзагальніші імпліцитні, сформовані багатовіковою комунікативною практикою національної лінгвокультурної спільноти правила, закони, вимоги до всіх учасників спілкування, виконання котрих є необхідним як для нормального спілкування в цілому, так для і здійснення мовленнєвого впливу. Це перш за все принцип кооперації Г.-П. Грайса і ввічливості Дж. Ліча. Значною мірою П.с. лінгвокультурно обумовлені. П.с. втілюються в максими спілкування.
Див.: Спілкування; Комунікація.
Пор.: Максими спілкування; Закони спілкування.
Принципи спілкування міжкультурного — найзагальніші правила ведення кооперативної міжкультурної комунікації. До них, окрім принципів Г.-П. Грайса і Дж. Ліча, зараховують принципи культурно-мовної неупередженості, терпимості, доброї волі, лояльного ставлення до культури і мови співбесідника та ін.
Див.: Принципи спілкування.
Пор.: Невдача комунікативна (у міжкультурному спілкуванні).
Проксеміка (лат. proximus — найближчий) — 1. Використання людьми у процесах комунікації простору: відстані між мовцями, розташування робочих місць тощо, завжди опосередковане культурою. 2. Розділ комунікативної лінгвістики, який вивчає способи сприйняття і закони використання простору в комунікації, його структуру і функції, вплив на організацію мовного коду тощо.
Див.: Комунікація; Спілкування; Засоби спілкування невербальні.
Пор.: Кінетика; Тагмеміка; Ольфакторика; Гаптика.
Проникнення — термін, уведений у науковий обіг російським лінгвістом Ю.Є. Прохоровим — тип міжкультурних мовних контактів, який розглядається як система певного взаємного врахування стереотипів спілкування, перш за все тим комунікантом, який використовує для себе нову (чужу) мову.
Див.: Константи мовні; Стереотип етнічний.
Пор.: Прилучення.
Простір когнітивний індивідуальний — певним чином структурована сукупність знань і уявлень, котрим володіє будь-яка мовна особистість, кожен мовець.
Див.: Простір лінгвокультурний; Простір соціокультурний.
Пор.: Простір когнітивний колективний.
Простір когнітивний колективний — певним чином структурована сукупність знань і уявлень, якими з необхідністю володіють усі особи, які входять у той чи інший соціум, певну національну лінгвокультурну спільноту.
Див.: Простір лінгвокультурний; Простір соціокультурний.
Пор.: Простір когнітивний індивідуальний.
Простір лінгвокультурний — форма існування культури у свідомості її носіїв. П.л. співставний з ментальним (когнітивним) простором (індивідуальним і колективним), оскільки формується сукупністю індивідуальних і колективних просторів усіх представників національної лінгвокультурної спільноти. Наприклад, український культурний простір, англійський культурний простір та ін.
Див.: Культура; Простір ментальний; Простір когнітивний індивідуальний; Простір когнітивний колективний.
Пор.: Простір семантичний.
Простір ментальний етносу — див. Простір когнітивний колективний.
Простір семантичний груповий — система категорій групової свідомості, за допомогою якої у межах певної національної лінгвокультурної спільноти здійснюється оцінка і класифікація різних об’єктів і понять.
Див.: Спільнота національна лінгвокультурна; Картина світу концептуальна; Картина світу мовна.
Пор.: Простір лінгвокультурний; Простір ментальний.
Простір семантичний суб’єктивний — система категорій індивідуальної свідомості, за допомогою якої здійснюється оцінка і класифікація об’єктів і понять.
Див.: Простір семантичний.
Пор.: Простір семантичний груповий.
Просторіччя — різновид некодифікованої (нелітературної) розмовної мови, що характеризується вживанням слів, зворотів, граматичних форм тощо, позначених відтінками зниженості, грубуватості, фамільярності.
Див.: Мова; Код мови.
Пор.: Мова літературна.
Психологія національна (гр. psyche душа + logos слово, вчення) — традиційні особливості психічної діяльності представників певного народу (етносу), які передаються від покоління до покоління. П.н. виявляється в духовній культурі, почуттях, звичаях, мові (перш за все у межах її лексико-семантичного рівня).
Див.: Етнос; Народ; Нація; Культура.
