О

Об’єкт культурний — див. Реалія культурна; «Предмет культурний».

Обставини комунікативні — сукупність ознак комунікативної ситуації, які впливають на комунікативну поведінку учасників спілкування (бесіда на вулиці чи в приміщенні, йдучи, сидячи чи стоячи, при свідках або без тощо).
Див.: Спілкування; Комунікація; Ситуація спілкування (комунікативна); Поведінка комунікативна.

Обумовленість значення культурна — домінування в семантиці слова (фразеологізму, виразу) денотативного і/або конотативного елемента, пов’язаного з функціонуванням усього слова (фразеологізму, виразу) в межах певної культури. Найчастіше О.з.к. виявляється у міжмовних і міжкультурних зіставленнях.
Див.: Слово; Фразеологізм; Мова; Етносемантика; Етнокультурема.

Одиниця граматична безеквівалентна — граматичні форми і структури певної мови, які не мають однотипних відповідників у іншій мові.
Див.: Мова; Код.
Пор.: Лексика безеквівалентна.

Одиниця мовна культурно маркована — див. Лексика фонова.

Однокультурність — приналежність учасника міжкультурної комунікації до однієї культури; володіння нормами лише однієї (як правило, рідної) культури.
Див.: Культура.
Пор.: Багатокультурність.

Одномовність — див. Монолінгвізм.

Ознака комунікативна — окрема риса комунікативної поведінки (комунікативна дія чи комунікативний факт), яка виділяється як релевантна для опису в умовах комунікативних культур, які вивчаються.
Див.: Спілкування; Комунікація; Поведінка комунікативна; Дія комунікативна.

Омоніми міжмовні (гр. homonyma < homos — одинаковий + опута — ім’я) — слова, лексеми двох (чи більшої кількості) мов, які мають однакову (чи генетично близьку) форму, але різняться значенням. О.м. у практиці перекладу називають «фальшивими друзями перекладача». Див.: Слова; Лексеми; Мова.

Освіта двомовна — див. Освіта міжкультурна.

Освіта міжкультурна — сфера гуманітарного знання, скерована на практичне випрацювання навичок ефективної міжкультурної комунікації.
Див.: Комунікація; Міжкультурна комунікація; Ефективність комунікації.

Основа лексична мови — слова, виділені з лексичного континууму певної ідіоетнічної мови за критерієм найвищої частотності та функціонально-стилістичного об’єму, з метою компактного представлення всього словника мови. Має велике значення при вивченні якоїсь мови як іноземної.
Див.: Мова; Слово; Лексема.

Особистість багатомовна — див. Полілінгв.

Особистість бікультурна — людина, яка вільно орієнтується в двох культурах, для якої друга культура стала рівною рідній.
Див.: Культура.
Пор.: Особистість культурна маргінальна; Особистість полілінгвокультурна; Особистість монолінгвокультурна.

Особистість комунікативна — людина, для якої характерна неповторна когнітивна база, знання конкретної ідіоетнічної мови на вербально-семантичному, когнітивному і прагматичному рівнях. Виявляє себе в мовленнєвій діяльності, спілкуванні в сукупності витворюваних дискурсів (текстів), володіє гнучкими позиційними, рольовими і комунікативними стратегіями і тактиками спілкування.
Див.: База когнітивна етнічна; Мова; Діяльність мовленнєва; Дискурс; Текст; Стратегія спілкування; Тактика спілкування.
Пор.: Особистість мовна; Особистість мовно-культурна.

Особистість культурна маргінальна — людина, яка живе в межах чужої культури, неповною мірою оволоділа (або не оволоділа взагалі) специфікою традицій комунікативної поведінки іншого етноса, відчуває себе невпевнено в межах чужого культурного середовища. Як правило, О.к.м. — продукт міграції населення, неповного, поверхневого засвоєння чужої культури і мови.
Див.: Мова; Культура; Особистість мовно-культурна.
Пор.: Особистість мовна; Особистість комунікативна;
Особистість мовно-культурна. Особистість міжкультурна трансцендентальна — термін російської лінгвістки О.А. Лєонтович; особа, найповнішою мірою міжкультурно трансформована, яка може успішно брати участь у процесах «наведення мостів» між представниками різних національних лінгвокультурних спільнот.
Див.: Спілкування; Комунікація; Комунікація міжкультурна; Трансформація особистості міжкультурна.
Пор.: Особистість культурна маргінальна.

Особистість мовленнєва — особа, яка добре володіє усним і писемним мовленням; представлений у комунікації фрагмент свідомості адресанта або адресата, який виявляється як мінімум на вербально-семантичному, тезаурусному і мотиваційно-прагматичному рівнях.
Див.: Адресант: Адресат; Мова; Мовлення.
Пор.: Особистість культурна маргінальна.

Особистість мовна — особа, яка виявляє себе як така, що добре володіє засобами мовного коду рідної мови в різних типах комунікативних ситуацій.
Див.: Особистість комунікативна; Мова.
Пор.: Особистість мовна вторинна.

Особистість мовна вторинна — одне із найважливіших понять міжкультурної комунікації: особа, прилучена до культури народу, мова котрої вивчається, тобто до нерідної мови і культури; людина, яка може себе реалізувати в діалозі культур. Термін уведений у науковий обіг російським лінгвістом Ю. Карауловим і має своїми витоками ідею В. Виноградова «мовної особистості».
Див.: Мова; Культура; Особистість мовна; Діалог культур.
Пор.: Особистість культурна маргінальна.

Особистість мовно-культурна — людина, яка володіє неповторною когнітивною базою, знанням усіх рівнів конкретної ідіоетнічної мови, культури (перш за все духовної), гнучкими рольовими, комунікативними тощо стратегіями і тактиками спілкування, прийнятими у межах конкретної національної лінгвокультурної спільноти. О.м.-к. може володіти кількома типами згаданих знань у випадках полілінгвокультурної ситуації.
Див.: Особистість мовна; Особистість комунікативна.
Пор.: Особистість монолінгвокультурна; Особистість полілінгвокультурна.

Особистість монолінгвокультурна — людина, яка володіє нормами і законами однієї мови і культури і використовує лише їх у комунікації.
Див.: Мова; Культура; Особистість мовна.
Пор.: Особистість полілінгвокультурна; Особистість
бікультурна.

Особистість полілінгвокультурна (гр. poly — багато + лінгвокультурний) — людина, яка володіє неповторною когнітивною базою, сформованою в умовах полілінгвокультурної ситуації, знанням усіх рівнів кількох мов, закономірностей кількох культур, які обслуговують полілінгвокультурну спільноту, а також стратегіями і тактиками спілкування у полілінгвокультурній ситуації.
Див.: Мова; Культура; Особистість мовна; Ситуація полілінгвокультурна.
Пор.: Особистість монолінгвокультурна.

Особливості національні — сукупність специфічних характеристик кожної нації (етносу в цілому), які виформовують її неповторність серед інших націй. До О.н. зараховують перш за все мову, а також неповторні риси психології, культури, традицій тощо. Національно-особливі етнічні чинники, на противагу соціально-економічним, політичним та ін., стійкіші, що обумовлює можливість їх збереження протягом довгого історичного періоду.
Див.: Етнос: Нація; Культура.

Оточення іншомовне — перебування, проживання людини (групи людей, етносу) в широкому національному лінгвокультурному середовищі, яке розмовляє іншою мовою (іншими мовами), нерідною (нерідними) для неї (групи людей, етносу).
Див.: Мова; Мова чужа: Середовище лінгвокультурне.

Unless otherwise stated, the content of this page is licensed under Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License