Канал комунікації — «місток», що поєднує адресанта і адресата спілкування. Найважливішими К.к. є звуковий, зоровий, тактильний, нюховий, навіть смаковий (національні страви).
Див.: Спілкування; Комунікація; Адресант; Адресат.
Картина світу — сукупність знань, думок, уявлень тощо учасників спілкування стосовно реальної або уявної дійсності. Формується за допомогою мови конкретної національної лінгвокультурної спільноти.
Див.: Мова; Картина світу мовна; Картина світу концептуальна; Спільнота національна лінгвокультурна.
Картина світу аксіологічна — складова концептуальної і мовної картин світу, яка моделюється як сукупність взаємопов’язаних оцінних суджень, що співвідносяться з юридичними, релігійними, моральними кодексами, загальноприйнятими судженнями здорового глузду, типовими фольклорними, літературними сюжетами тощо.
Див.: Мова; Код мови; Картина світу; Картина світу мовна; Картина світу концептуальна.
Картина світу концептуальна (лат. conceptus — думка, уявлення) — різновид картини світу; уявлення певної національної лінгвокультурної спільноти, людства в цілому про елементи, організацію тощо об’єктивної дійсності (чи дійсності, яка вважається об’єктивною), відображені в наукових поняттях.
Див.: Картина світу.
Пор.: Картина світу мовна; Картина світу аксіологічна.
Картина світу мовна — одне з найважливіших понять міжкультурної комунікації; відбиті в категоріях (частково і в формах) ідіоетнічної мови уявлення певної національної лігвокультурної спільноти про будову, елементи, процеси тощо дійсності. Цілісне відбиття конкретною мовою всього того, що існує в людині й навколо неї. Здійснюване засобами мовної номінації зображення людини, її внутрішнього світу, дійсності, природи тощо. К.с.м. є неповторними; згідно з теорією мовної відносності вони впливають на мислення носіїв певної мови й культури.
Див.: Картина світу; Мова; Теорія мовної відносності; Теорія мовної додатковості; Неогумбольдтіанство.
Пор.: Картина світу концептуальна; Картина світу аксіологічна.
Каста (порт. casta — рід, покоління) — замкнута група людей, у котрих склалися специфічні традиції, норми поведінки і спілкування, стиль життя.
Пор.: Етнос; Нація; Народність; Плем’я.
Категоризація дійсності національна (етнічна) (гр. kategoria — висловлення, судження + суф. -ізація) — когнітивний процес утворення і виділення рубрик досвіду (тобто категорій), членування зовнішнього і внутрішнього світу людини відповідно сутнісним характеристикам його функціонування і буття, обумовленим матеріальною і духовною культурою етносу; упорядкування різноманітних явищ шляхом зведення їх до меншого числа розрядів або об’єднань тощо, підпорядковане дії чинників рідної мови й культури.
Див.: Культура; Культура матеріальна; Культура духовна; Мова; Мова рідна.
Пор.: Картина світу; Картина світу концептуальна.
Кінесика (гр. kinesis — рух) — рухи, які супроводжують вербальне спілкування і сприймаються комунікантами зором: жести, міміка, постави тіла, специфічні ознаки почерку тощо. Засоби кінесики значною мірою національно і культурно обумовлені; їх неспівпадіння в різних національних лінгвокультурних спільнотах може стати причиною комунікативних невдач у міжкультурній комунікації або навіть спровокувати культурний шок.
Див.: Спілкування; Комунікація; Канал комунікації; Код.
Пор.: Проксеміка; Такесика.
Кліше (фр. cliche — форма) — будь-яка готова мовленнєва формула, критерієм виділення якої є регулярність її вживання у мовленні й комунікації в певних повторюваних мовленнєвих і комунікативних ситуаціях. К., як правило, мають національно-культурні особливості й характеризують ідіоматику мови, якою здійснюється міжкультурна комунікація.
Див.: Мова; Код; Мовлення; Спілкування; Комунікація; Ідіоматика мови.
Пор.: Кліше наднаціональне.
Кліше наднаціональне — кліше, яке ввійшло в лексичний фонд кількох (багатьох) мов у межах полілінгвокультурної спільноти під впливом засобів масової комунікації та реклами.
Див.: Спілкування; Комунікація; Мова; Код мови; Кліше.
Когніція національно-культурна — див. Менталітет етнічний (національний).
Код (фр. code — умовне скорочення ) — система умовних знаків, правил передачі інформації каналами зв’язку (комунікації) у відповідності з їхніми технічними, соціально-культурними особливостями і функціями. У випадках міжособистісного та міжкультурного спілкування К. виступають засоби певної ідіоетнічної мови, мови міжнаціонального й міжнародного спілкування, а іноді штучні мови.
Див.: Спілкування; Комунікація; Інформація; Канал комунікації; Мова ідіоетнічна; Мова міжнаціонального спілкування; Мова міжнародного спілкування.
Пор.: Мова.
Код культури — 1. Спосіб, яким конкретна культура членує, категоризує, структурує, оцінює світ, що оточує членів певної національної лінгвокультурної спільноти; «сітка», яку культура «накидає» на навколишню дійсність. К.к. співвідносяться з древніми архітиповими уявленнями людини. К.к. формують систему координат, котра містить і відтворює еталони культури. 2. Сукупність знаків (символів), смислів та їхніх комбінацій, котрі наявні у будь-якому предметі культури певної національної лінгвокультурної спільноти. Знаходить вияв також у етнічній мові, мовній картині світу.
Див.: Культура; Код; Предмет культури; Етнічна мова; Мовна картина світу; Еталони культури.
Пор.: Код культури біоморфний; Код культури духовний; Код культури предметний; Код мовний.
Код культури біоморфний (гр. bios — життя + morphe — форма) — код, у якому знайшли своє відображення уявлення певної національної лінгвокультурної спільноти про світ рослин, тварин. К. к. б. тісно пов’язаний із стереотипами культури, сприйняттям і оцінкою у її межах всього живого, що оточує людину.
Див.: Культура; Код; Код культури; Стереотип національно-культурний.
Пор.: Код культури духовний; Код культури предметний; Код культури соматичний.
Код культури духовний — код, у якому відображені моральні цінності й еталони і пов’язані з ними базові опозиції культури, такі як «добро-зло», «погано-добре», «верх-низ» тощо. К.к.д. повною мірою аксіологічний.
Див.: Культура; Код; Код культури; Стереотип національно-культурний.
Пор.: Код культури предметний; Код культури соматичний; Код культури біоморфний.
Код культури предметний — код, пов’язаний із стереотипами сприйняття і оцінювання певною національно-лінгвокультурною спільнотою того предметно-просторового світу, який оточує людину. К.к.п. обслуговує, зокрема, метрично-еталонну сферу окультуреного світу.
Див.: Культура; Код; Код культури; Стереотип національно-культурний.
Пор.: Код культури біоморфний; Код культури соматичний; Код культури духовний.
Код культури соматичний (гр. soma — тіло) — код, у якому знайшли відображення функції різних частин тіла та їх оцінка. К.к.с. тісно пов’язаний з членуванням простору (кінотеатр під боком, іспити на носі, багатства під ногами тощо).
Див.: Культура; Код; Код культури; Стереотип національно-культурний.
Пор.: Код культури біоморфний; Код культури духовний; Код культури предметний.
Код культурно-мовний у комунікації — єдність мовних і культурних знань, які виявляються у міжкультурній комунікації і втілюються у вербальних повідомленнях.
Див.: Комунікація; Комунікація міжкультурна; Код; Код вербальний; Мова.
Код мови маскультурний — спільне в мовних кодах більшості носіїв полілінгвокультури, що сформувалось в епоху масової культури під впливом засобів масової інформації і стало реальним фактом культурної соціалізації особистості, впливу на структуру та зміст мовної картини світу й міжособистісного спілкування.
Див.: Код; Мова; Ситуація полілінгвокультурна; Соціалізація культурна; Картина світу мовна.
Пор.: Код культури.
Код мовний — сукупність засобів мови, що використовуються у комунікації і характеризуються певною однорідністю (літературна мова, соціальні чи територіальні діалекти тощо).
Див.: Мова; Комунікація; Спілкування.
Пор.: Код культури.
Коментар лінгвокраїнознавчий (лінгвокультурологічний) — інформація, яка подається у спеціальних довідниках, словниках, коментарях до текстів тощо, про специфіку вияву культури певного етносу і відповідно національно-культурний компонент лексичного значення мови, яка обслуговує цей етнос, а також рекомендації стосовно правил комунікативної поведінки, прийнятих у цій культурі. К.л. адресований тим, хто вивчає іноземну мову.
Див.: Мова; Культура; Компонент слова національно-культурний.
Пор.: Мовна картина світу.
Компетенція інтерактивна (лат. competentia — досягнення, прагнення, приналежність по праву) — сукупність умінь, необхідних у спілкуванні в різноманітних умовах (ситуаціях) з різними комунікантами. Включає в себе перш за все предметну і соціокультурну компетенції.
Див.: Комунікація; Спілкування; Правило комунікативне; Постулат спілкування; Конвенція спілкування. Пор.: Компетенція культурна; Компетенція лінгвокультурологічна; Компетенція міжкультурна; Компетенція мовна; Компетенція прагматична; Компетенція соціокультурна.
Компетенція комунікативна — сукупність знань і умінь учасників міжкультурної комунікації, інтеракції в цілому, в спілкуванні в різноманітних умовах (ситуаціях) із різними комунікантами; набір комунікативних стратегій разом із володінням комунікативними правилами, постулатами, максимами і конвенціями спілкування. Включає в себе мовну, культурну, прагматичну, предметну й соціокультурну компетенції.
Див.: Комунікація; Спілкування; Правило комунікативне; Постулат спілкування; Конвенція спілкування.
Пор.: Компетенція культурна; Компетенція лінгвокультурологічна; Компетенція міжкультурна; Компетенція мовна; Компетенція прагматична; Компетенція соціокультурна.
Компетенція комунікативна міжкультурна — тип комунікативної компетенції, який полягає в умінні використовувати комунікативні правила, постулати, максими і конвенції спілкування, притаманні тій національній лінгвокультурній спільноті, мовою котрої ведеться міжкультурна комунікація.
Див.: Спілкування; Комунікація; Міжкультурна комунікація.
Пор.: Компетенція мовна; Компетенція культурна.
Компетенція крос-культурна — див. Компетенція міжкультурна.
Компетенція культурна (англ.)-розуміння і орієнтація адресанта в базових елементах культури, крізь які усвідомлюється предметний (феноменальний) і духовний світ представників національної лінгвокультурної спільноти, мовою котрої ведеться міжкультурна комунікація. К.к. передбачає розуміння пресупозицій, фонових знань, ціннісних установок, психологічну та соціальну ідентичність, притаманні даній культурі.
Див.: Культура; Мова; Спільнота національна лінгвокультурна.
Пор.: Компетенція мовна; Компетенція комунікативна.
Компетенція лінгвокультурна — одне з найважливіших понять міжкультурної комунікації; знання базових елементів культури (національних звичаїв, традицій, реалій тощо) країни, мовою котрої здійснюється комунікація; здатність мовця виявляти у мові країнознавчу інформацію і користуватись нею з метою досягнення запланованої комунікативної мети; уміння здійснювати міжкультурну комунікацію, яке передбачає знання лексичних одиниць з національно-культурним (етнокультурним) компонентом семантики і навички адекватного їх уживання в ситуаціях міжкультурного спілкування, а також уміння використовувати фонові знання для досягнення взаєморозуміння в ситуаціях опосередкованого і безпосереднього міжкультурного спілкування.
Див.: Спілкування; Комунікація; Комунікація міжкультурна; Компонент семантики національно-культурний; Знання фонові.
Пор.: Компетенція предметна (феноменологічна).
Компетенція міжкультурна (англ.) — одне з найважливіших понять міжкультурної комунікації; знання звичок, звичаїв, правил і законів спілкування певного соціуму, національно-лінгвокультурної спільноти, які формують індивідуальні й групові установки, мотивації, форми поведінки (зокрема комунікативної), невербальних компонентів (жести, міміка тощо), національно-культурних традицій, системи цінностей тощо. К.м. — це комплекс знань, умінь і навичок, які дозволяють адекватно оцінити комунікативну ситуацію, співвіднести інтенцію з вибором вербальних і невербальних засобів, утілити в життя комунікативний намір і верифікувати отримані повідомлення. К.м. забезпечує відсутність культурного шоку в процесах міжкультурної комунікації, формування вторинної мовної особистості, яка може себе реалізувати в межах діалогу культур. К.м. виформовується як синтез мовної, комунікативної (прагматичної), культурної (зокрема соціокультурної) і предметної (феноменологічної) компетенцій.
Див.: Культура; Традиція культурна; Комунікація; Спілкування; Компетенція комунікативна; Компетенція предметна (феноменологічна); Інтенція комунікативна; Мовна особистість вторинна; Діалог культур.
Пор.: Компетенція мовна.
Компетенція мовна — знання учасниками міжкультурної комунікації мови (мовного коду), якою здійснюється спілкування, передусім володіння всіма рівнями мови, стилістикою мови і мовлення, правилами, за якими створюються коректні мовні конструкції та повідомлення, здійснюється їхня трансформація.
Див.: Мова; Спілкування; Комунікація; Володіння мовою.
Пор.: Компетенція комунікативна.
Компетенція прагматична — уміння учасників міжкультурної комунікації користуватись правилами, максимами і конвенціями спілкування, законами рольової комунікації та іншими прагматичними складовими, характерними для міжособистісної інтеракції всередині конкретної національної лінгвокультурної спільноти.
Див.: Спілкування; Комунікація; Правила спілкування; Конвенції спілкування; Закони спілкування.
Пор.: Прагматика міжкультурна (крос-культурна); Компетенція соціокультурна.
Компетенція предметна — знання (розуміння) учасниками міжкультурної комунікації притаманної конкретній лінгвокультурній спільноті онтології зовнішнього і внутрішнього світу та способів їх категоризації ідіоетнічною мовою, якою ведеться спілкування.
Див.: Спілкування; Комунікація.
Пор.: Компетенція мовна.
Компетенція соціокультурна — складова прагматичної компетенції; знання учасниками міжкультурної комунікації національно-культурної специфіки мовленнєвої поведінки і уміння користуватись тими елементами соціокультурного контексту, котрі релевантні для породження і сприйняття мовлення з точки зору носіїв певної національної лінгвокультурної спільноти: звичаїв, правил, норм, соціальних умовностей, ритуалів, соціальних стереотипів тощо.
Див.: Спілкування; Комунікація; Ритуал спілкування; Стереотип національно-культурний; Компетенція прагматична.
Пор.: Компетенція предметна (феноменологічна).
Компетенція феноменологічна — див. Компетенція предметна.
Компліментарність — взаємна симпатія (чи антипатія) індивідів, яка визначає поділ на «своїх» і «чужих» у комунікації, зокрема у міжкультурній.
Див.: Спілкування; Комунікація; Комуніканти.
Пор.: Емпатія у спілкуванні.
Компонент слова етнокультурний — див. Компонент слова національно-культурний.
Компонент слова національно-культурний — складова значення слова, яка віддзеркалює окремі особливості етнічної (національної) культури, мовної картини світу.
Див.: Мова; Слово; Код; Культура; Культура національна; Етнос.
Пор: Компонент тексту етномовний.
Компонент соціокультурний (у навчанні іноземній мові) — складова вивчення іноземної мови і міжкультурної комунікації, на базі котрої формуються знання про реалії, звичаї, традиції країни, мова якої вивчається; знання і навички комунікативної (вербальної і невербальної) поведінки. К.с. входить у зміст національної культури, мовної картини світу.
Див.: Мова; Мова іноземна; Комунікація міжкультурна; Культура національна; Картина світу мовна.
Компонент тексту етномовний — складова змісту (і форми) тексту (дискурсу), яка віддзеркалює окремі особливості культури етносу (національної культури), мовної картини світу.
Див.: Текст; Дискурс; Культура етнічна; Картина світу мовна.
Пор.: Компонент слова національно-культурний.
Комуніканти — особи, які беруть участь у комунікації (спілкуванні): адресант (мовець, автор повідомлення, той, хто пише) і адресат (слухач, читач, той, хто сприймає повідомлення); у полілозі — адресант, адресати, учасники; у масовій комунікації — адресант, аудиторія.
Див.: Спілкування; Комунікація; Адресант; Адресат.
Комунікація (лат. communicatio — робити спільним) — 1. Один із модусів існування явищ мови (поряд з мовою і мовленням). 2. Смисловий та ідеально-змістовий аспекти соціальної взаємодії, спілкування; складова спілкування поряд з перцепцією та інтеракцією; складний, символічний, особистісний, трансакційний, часто неусвідомлюваний процес обміну знаками, під час якого транслюється певна інформація зовнішнього або внутрішнього характеру, а також демонструються статусні ролі, в яких перебувають учасники спілкування стосовно один одного. У широкому розумінні К. має місце завжди, коли певній поведінці або її результату приписується певне значення і вони сприймаються як знаки або символи. У вузькому розумінні — спілкування за допомогою мовних і/або паралінгвальних і невербальних засобів з метою передачі інформації. Див.: Мова; Мовлення; Інформація.
Пор.: Спілкування; Інтеракція.
Комунікація багатомовна — спілкування між представниками різних національних лінгвокультурних спільнот з використанням кількох (іноді значної кількості) мов.
Див.: Спілкування; Комунікація; Мова; Мова рідна; Мова чужа.
Пор.: Комунікація міжмовна; Комунікація одномовна.
Комунікація вербальна — цілеспрямована психо-лінгво-ментальна діяльність учасників спілкування (комунікантів) за допомогою мовного коду, результатом котрої є інформаційний обмін, взаємовплив тощо, тобто формування дискурсів (текстів).
Див.: Комуніканти; Код мовний; Інформація; Дискурс; Текст.
Пор.: Комунікація невербальна.
Комунікація інтеркультурна — див. Комунікація міжкультурна.
Комунікація контркультурна — див. Комунікація міжкультурна.
Комунікація крос-культурна (лат. cross — пересікати) — 1. Те саме, що Комунікація міжкультурна. 2. Наявна тенденція розмежовувати ці поняття: поняття К. к.-к. все частіше вживається стосовно вивчення деякого конкретного феномену в двох або більшій кількості культур і має додаткове значення порівняння, зіставлення цих культур.
Див.: Комунікація; Культура; Феномен культурний.
Комунікація міжкультурна (у вузькому значенні слова) — 1. Процес спілкування (вербального і невербального) людей (груп людей), які належать до різних національних лінгвокультурних спільнот, як правило, послуговуються різними ідіоетнічними мовами, мають різну комунікативну компетенцію, яка може стати причиною комунікативних невдач або культурного шоку в спілкуванні. К.м. характеризується тим, що її учасники у випадках прямого контакту використовують мовний код і стратегії спілкування, які відрізняються від тих, котрими вони користуються у спілкуванні всередині однієї культури. Одним із найважливіших чинників К.м. є усвідомлення взаємної «культурної чужинності» її учасників. 2. Особливий тип культури, який характеризується взаємодією національних (етнічних) культур, етнокультурною компетенцією особистостей, толерантністю, прагненням до міжнаціональної згоди у всіх сферах спілкування.
Див.: Комунікація; Спілкування; Спільнота національна лінгвокультурна; Культура; Компетенція етнокультурна.
Пор.: Комунікація одномовна.
Комунікація міжкультурна (у широкому значенні слова) — увесь спектр можливих типів спілкування, який відбувається понад межами можливих соціальних груп (дискурсивних систем), починаючи від груп, представники яких є носіями різних культур, до комунікації між чоловіками і жінками або колегами різного віку тощо. Таке розуміння К.м. знаходимо в працях американських лінгвокультурологів Р.Сколлон і С.Сколлон. Див.: Комунікація; Спілкування; Культура.
Комунікація міжмовна — мовленнєве спілкування комунікантів, які у міжособистісній інтеракції використовують різні мови.
Див.: Спілкування; Комунікація; Мова; Мова чужа; Мова рідна.
Пор.: Комунікація одномовна.
Комунікація міжсоціумна міжкультурна — тип комунікації, який виявляється у випадках спілкування між різними соціумами, члени котрого послуговуються здобутками іншої (інших) культури (культур).
Див.: Комунікація; Спілкування; Культура.
Пор.: Комунікація міжсоціумна монокультурна.
Комунікація міжсоціумна монокультурна (гр. monos — один + культурний) — тип комунікації, який має місце у випадках спілкування між двома чи кількома соціумами (етносами, соціальними групами), що належать до однієї культури.
Див.: Комунікація; Спілкування; Культура.
Пор.: Комунікація міжсоціумна міжкультурна.
Комунікація моносоціумна міжкультурна — тип комунікації, який виявляється у випадках спілкування всередині одного соціуму, члени котрого послуговуються здобутками іншої (інших) культури (культур).
Див.: Комунікація; Спілкування; Культура.
Пор.: Комунікація моносоціумна монокультурна.
Комунікація моносоціумна монокультурна -тип комунікації, який має місце у випадках спілкування всередині одного соціуму, що належить до однієї культури.
Див.: Комунікація; Спілкування; Культура.
Пор.: Комунікація моносоціумна монокультурна.
Комунікація невербальна — взаємодія між учасниками спілкування за допомогою невербальних і паравербальних (паралінгвістичних) засобів.
Див.: Спілкування; Комунікація; Засоби невербальні; Засоби паравербальні.
Пор.: Комунікація вербальна.
Комунікація одномовна — спілкування осіб, які використовують у процесах інтеракції одну мову.
Див.: Спілкування; Комунікація; Мова; Мова рідна; Мова чужа.
Пор.: Комунікація міжмовна; Комунікація багатомовна.
Комунікація транскультурна — див. Комунікація міжкультурна.
Конвенції спілкування (лат. conventio — договір, угода) — елементи культури, котрі можуть варіюватись, не зачіпаючи стратегій і тактик спілкування, наприклад, умова приходити на бал у чорному фраці з краваткою-метеликом. К.с. можуть впливати на перебіг спілкування.
Див.: Комунікація; Спілкування; Культура.
Пор.: Правила спілкування.
Конвергенція етнокультурна (лат. convergere — наближатися, сходитися) — процес зближення етнічних культур як результат активних процесів міжкультурного спілкування представників різних національних лінгвокультурних спільнот, а також впливу соціально-політичних, економічних, культуротворчих та інших процесів у суспільстві.
Див.: Культура; Культура етнічна; Комунікація міжкультурна; Спільнота національна лінгвокультурна.
Пор.: Сепарація етнокультурна.
Конотатема (лат. соп — замість + noto — відмічаю + суфікс — ема, який позначає одиницю абстрактного рівня) — у межах системно-структурного підходу до мови — матеріальний носій (морфема, лексема, фразеологізм тощо) різноманітних конотацій (національно-культурних зокрема).
Див.: Мова; Конотація.
Пор.: Компонент слова національно-культурний.
Конотатема національна — матеріальний носій (морфема, лексема, фразеологізм та ін.) конотацій національно-культурного характеру, які віддзеркалюють етнічні особливості осмислення «культурних предметів», культурних феноменів.
Див.: Мова; Конотація; Конотатема; «Предмет культурний», Феномен культурний.
Конотація (лат. соп — замість + nolo — відмічаю) — 1. Елементи смислу повідомлення (висловлення), які виникають із взаємодії вихідних значень речень і слів з фоновими знаннями учасників спілкування під впливом контексту і ситуації. 2. Додаткові до основного значення семантичні, стилістичні, емоційно-експресивні, національно-культурні тощо відтінки основного значення слова, фразеологізму, словосполучення, висловлення, тексту (дискурсу), які надають їм особливого, неповторного забарвлення в спілкуванні.
Див.: Повідомлення; Висловлення; Слово; Речення; Текст; Значення; Конотація слова національна; Контекст культури; Ситуація спілкування.
Конотація слова національно-культурна — додаткові до основного значення семантичні, стилістичні, функціональні тощо відтінки, породжені неповторним для кожного етносу осмисленням «культурних предметів».
Див.: Значення; Конотація; Контекст культури; Ситуація спілкування; «Предмет культурний».
Конситуація спілкування (лат. contextus — тісний зв’язок, з’єднання + фр. situation — становище) — фізичні, соціально-психологічні, часові, просторові та інші обставини, в межах яких відбувається спілкування.
Див.: Спілкування; Ситуація спілкування.
Константа культури (лат. constans — постійний) — 1. У концепції російського лінгвіста акад. Ю.С.Степанова — концепт культури, який існує постійно або дуже довгий час і значною мірою визначає світосприйняття етносу, його мовну картину світу. 2. Постійний принцип культури, який спостерігається у будь-яких випадках її вияву.
Див.: Культура; Концепт культури; Концепт культури ключовий.
Константа культури ціннісна — найсуттєвіші для певної культури смисли, сукупність яких утворює певний тип культури, що підтримується мовою і зберігається у ній.
Див.: Культура; Мова; Код мови; Смисл.
Контакти лінгвокультурні — див. Контакти мовні міжкультурні.
Контакти міжкультурні — різноманітні форми зв’язків (зокрема комунікативних) між носіями різних культур. Результатом К.м. може стати взаємозбагачення культур (і мов, які їх обслуговують), білінгвізм (полілінгвізм), формування полілінгвокультурної ситуації, а також культурна асиміляція.
Див.: Культура; Ситуація полілінгвокультурна; Білінгвізм; Полілінгвізм; Асиміляція культурна.
Пор.: Контакти мовні.
Контакти мовні (лат. contactus — доторкання) — взаємодія двох або більшої кількості мов, яка впливає на граматичну структуру і словник однієї або багатьох із них. Соціальні умови К.м. — спілкування між представниками різних національних лінгвокультурних спільнот.
Див.: Мова; Культура; Контакти міжкультурні.
Пор.: Контакти лінгвокультурні; Контакти мовні міжкультурні.
Контакти мовні міжкультурні — взаємодія мов, які використовуються у міжкультурній комунікації. Типи, види і способи такої взаємодії різноманітні.
Див.: Мова; Спілкування; Комунікація; Комунікація міжкультурна.
Пор.: Дотикання; Прилучення; Проникнення; Взаємодія.
Контекст (лат. contextus — тісний зв’язок, з’єднання, переплетення) — 1. Завершений у смисловому відношенні відрізок усного або писемного мовлення, який об’єднує значення усіх мовних елементів, що входять у нього. 2. Умови вживання даної мовної одиниці в мовленні, її мовне оточення, а в широкому сенсі — ситуація мовленнєвого спілкування. 3. Дискурс (текст) разом із усіма можливими обставинами його творення: часом, простором, психічним і психологічним станом учасників спілкування, культурним середовищем, соціально-історичними і політичними умовами, особливостями технічних засобів його розповсюдження (каналами) тощо.
Див.: Спілкування; Комунікація; Мова; Код; Мовлення; Ситуація; Дискурс.
Пор.: Контекст культури.
Контекст вертикальний — культурологічні, історичні, соціально-політичні, філологічні, лінгвокраєзнавчі та інші комунікативні смисли, які супроводжують комунікацію, перш за все комунікацію естетичну, тобто художній дискурс, текст; знання учасниками комунікації (зокрема міжкультурної) цих смислів. Автор дискурсу (тексту) передбачає, що адресат (слухач, читач) володіє К.в. як необхідною для розуміння фоновою інформацією.
Див.: Спілкування; Комунікація; Смисл комунікативний; Адресант; Адресат; Дискурс; Текст; Інформація фонова.
Контекст культури — вплив на міжкультурну комунікацію складників контексту, пов’язаних із культурними чинниками, важливими для певної національної (етнічної) лінгвокультурної спільноти.
Див.: Комунікація; Комунікація міжкультурна; Культура; Контекст.
Конфлікт комунікативний (лат. conflictus — зіткнення) — зіткнення, неспівпадіння комунікативних стратегій адресанта і адресата, яке унеможливлює або ускладнює спілкування.
Див.: Комунікація; Спілкування; Адресант; Адресат.
Конфлікт крос-культурний — див. Конфлікт у міжкультурній комунікації.
Конфлікт у міжкультурній комунікації — різке зіткнення комунікативних стратегій учасників спілкування, викликане несприйняттям низки його складових, зокрема, вживаних засобів мовного коду; культурних чинників, утілених у цьому коді; етнічних, культурних тощо стереотипів і упереджень, а також інших причин культурно-мовного характеру.
Див.: Спілкування; Комунікація; Стратегія спілкування; Комунікація міжкультурна; Стереотип етнічний; Стереотип національно-культурний.
Пор.: Невдача у міжкультурній комунікації.
Конфлікт фреймовий (у міжкультурній комунікації) — поняття, уведене в науковий обіг Р. Водак; одночасна активізація в свідомості учасника (учасників) міжкультурної комунікації фреймів, сформованих у межах різних культур. К.ф. може стати причиною невдач у міжкультурній комунікації, культурного шоку тощо.
Див.: Спілкування; Комунікація; Культура; Міжкультурна комунікація; Шок культурний.
Концепт (лат. conceptus — думка, поняття) — термін, уведений для пояснення процесів мислення і пов’язаний з одиницями ментальних і/або психічних ресурсів людської свідомості; оперативна одиниця пам’яті й усієї картини світу (зокрема мовної); смисли, якими оперує людина в процесах мислення і які віддзеркалюють зміст досвіду і знань, результатів усієї людської діяльності, а також процесів пізнання світу у вигляді певних «квантів» знання. К. — багатовимірне смислове утворення, що має фреймовий, поняттєво-дефінітивний і аксіологічний виміри. К. містять те, що людина знає, думає, передбачає, фантазує тощо про об’єкти світу. К. фіксуються в одиницях і категоріях мови, мають національно-культурну специфіку; їх врахування — важлива умова успішності міжкультурної комунікації.
Див.: Спілкування: Комунікація; Міжкультурна комунікація; Мова; Значення; Смисл; Картина світу.
Пор.: Концептосфера етнокультурна.
Концепт культури — одне з найважливіших понять лінгвокультурології та міжкультурної комунікації; характерний для певної національної лінгвокультурної спільноти концепт, який віддзеркалює специфіку її світобачення.
Див.: Концепт; Картина світу. Пор.: Концепт культури ключовий.
Концепт культури ключовий — поняття, введене в науковий обіг Ю.С. Степановим; тип концепту культури, ядерні одиниці картини світу, в яких віддзеркалене екзистенційне сприйняття світу й себе у ньому певної національної лінгвокультурної спільноти. За К.к.к. стоять також найважливіші моральні цінності етносу, ставлення до добра і зла тощо. К.к.к. закладені в кожній ідіоетнічній мові, її мовній картині світу.
Див.: Концепт; Культура; Мова; Картина світу мовна.
Пор.: Концепт національно-культурний.
Концепт культурно значущий — див. Концепт культури ключовий.
Концепт лінгвокультурний — одне з найважливіших понять лінгвокультурології та міжкультурної комунікації; дискретна змістовна одиниця колективної свідомості національної лінгвокультурної спільноти, котра віддзеркалює предмети (в широкому сенсі слова) реального або ідеального світів і зберігається в колективній пам’яті у вербально-позначувальному вигляді. Центральною складовою К.л. є оцінка.
Див.: Концепт; Концепт культури; Концепт національно-культурний.
Пор.: Концепт культури ключовий.
Концепт національно-культурний — найзагальніша, максимально абстрагована, але конкретно представлена в мовній свідомості «ідея» «культурного предмета» в сукупності всіх валентних зв’язків із національно-культурною маркованістю.
Див.: Концепт; Концепт культури; Концепт лінгвокультурний; «Предмет культурний».
Пор.: Концепт культури ключовий.
Концептосфера етнокультурна — сукупність специфічних для певної національної лінгвокультурної спільноти концептів культури, які найповніше виражають її особливості. Див.: Концепт; Концепт культури.
Креолізація — процес перетворення піджина в креольську мову.
Див.: Мова креольська; Піджин.
Крок комунікативний — див. Дія комунікативна.
Ксенофобія (гр. xenos — чужий +phobos — страх) — різке несприйняття особою чи національною лінгвокультурною спільнотою чужої культури, мови, поведінки, манери спілкування тощо. На рівні державної політики може виявлятися як дискримінація за національно-культурними ознаками.
Див.: Культура; Культура чужа; Мова чужа.
Культура (лат. cultura — обробка і як результат — освіта, розвиток) — 1. У широкому сенсі слова — сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людською спільнотою, які характеризують певний рівень розвитку суспільства. Розрізняють матеріальну і духовну К. У вузькому сенсі — рівень духовного життя людей. Певною мірою К. — інтерпретаційна модель світу людини, соціалізованої в певних умовах. 2. Цілісний історичний феномен, локальна цивілізація, яка виникла на фунті територіальної, етнічної, мовної, політичної, економічної та психологічної спільності.
Див.: Культура духовна; Культура матеріальна.
Культура висококонтекстна — термін, уведений у науковий обіг Е. Холлом; традиційно прийнята в певній національній лінгвокультурній спільноті організація потрібної для правильної інтерпретації повідомлення інформації, при якій ця інформація експлікується лише з урахуванням найширшого культурологічного і найближчого ситуативного контексту, тобто більша частина інформації існує на рівні внутрішнього або зовнішнього контексту.
Див.: Культура; Інформація в комунікації; Контекст.
Пор.: Культура низькоконтекстна.
Культура домінантна — певна кількість (як правило, обмежена) цінностей, вірувань, традицій, звичаїв тощо, які поділяють усі члени національної лінгвокультурної спільноти і керуються ними у повсякденному житті, спілкуванні. Чітко виявляється у випадках зіставного вивчення специфіки міжкультурної комунікації.
Див.: Культура; Культура духовна.
Пор.: Субкультура.
Культура духовна — складова культури, пов’язана зі свідомістю, інтелектуальною, емоційно-психологічною, духовною діяльністю людей, їхніми зв’язками з іншими людьми. Це мова, звичаї, вірування, міфи, знання, мистецтво. Останнім часом до К.д. зараховують екологічну культуру.
Див.: Культура.
Пор.: Культура матеріальна.
Культура етнічна — одне з найважливіших понять етнолінгвістики, лінгвокультурології та теорії міжкультурної комунікації; складові матеріальної і духовної культур, які виникли в середині певного етносу й відрізняють їх від інших етнічних і поліетнічних культур; світогляд народу, який історично склався і регулярно відтворюється в мові, віруваннях, міфотворчості, традиціях, «культурних предметах» тощо. Найповніше К.е. виявляється в етнічній символіці, традиціях, фольклорі, деяких формах матеріальної культури (наприклад харчуванні), обрядах, комунікації тощо. К.е. виконує функцію інтеграції членів національної лінгвокультурної спільноти, а також диференціації її від інших спільнот, етносів.
Див.: Етнос; Культура; Спільнота національна лінгвокультурна;
Пор.: Культура світова (світу).
Культура етнодуховна — сукупність гуманістичних, ідейно-моральних, естетичних та інших цінностей, які реалізуються в процесі освоєння і творення особою, національною лінгвокультурною спільнотою культурного потенціалу багатонаціонального суспільства, його духовної сфери. К.е. фіксується в етнічній мові, виявляється в специфіці комунікації.
Див.: Спільнота національна лінгвокультурна; Культура; Мова; Спілкування; Комунікація.
Пор.: Культура матеріальна; Культура етносу комунікативна.
Культура етносу комунікативна — закріплені в щоденній комунікації зразки ефективного спілкування як компонент культури етносу; фрагмент етнічної культури, який віддзеркалює звичну комунікативну поведінку певної національної лінгвокультурної спільноти.
Див.: Культура; Етнос; Культура етносу; Спільнота національна лінгвокультурна.
Пор.: Культура матеріальна; Культура духовна.
Культура інформаційна — поняття, яке характеризує певну культуру з точки зору специфіки накопичення, обробки і передачі у її межах інформації. К.і. — складова духовної культури.
Див.: Культура; Інформація; Культура духовна.
Пор.: Культура матеріальна.
Культура комунікативна — комунікативна поведінка етносу як компонент його національної культури; фрагмент національної духовної культури, який відповідає за комунікативну поведінку етносу.
Див.: Культура; Етнос; Культура духовна. Пор.: Культура матеріальна.
Культура матеріальна — складова культури як втілення матеріалізованих людських потреб. Включає в себе всі матеріальні артефакти і технології, створені людськими спільнотами.
Див.: Культура.
Пор.: Культура духовна.
Культура мовлення — свідоме, цілеспрямоване і критичне використання засобів тієї мови, якою здійснюється міжкультурна комунікація; володіння нормами усної та писемної форм літературної мови в різних сферах суспільної комунікації відповідно до мети і змісту спілкування.
Див.: Мова; Спілкування; Комунікація; Комунікація міжкультурна.
Культура нерідна — культура, у межах якої не відбувалася соціалізація особистості, якою учасник міжкультурної комунікації не володіє або володіє недостатньо. У випадках повного володіння певною культурою акультурація відбувалася шляхом її спеціального вивчення після оволодіння рідною культурою.
Див.: Культура; Акультурація; Соціалізація.
Пор.: Культура чужа.
Культура низькоконтекстна — термін, уведений в науковий обіг Е. Холлом; традиційно прийнята в певній національній лінгвокультурній спільноті організація інформації в комунікації, при якій інформація наявна в максимально вербалізованій експліцитній формі.
Див.: Культура; Інформація.
Пор.: Культура висококонтекстна.
Культура поведінкова — особливості стосунків у суспільстві, цінності, пов’язані з поведінкою, розмовні клішовані формули, в яких віддзеркалені етнічні поведінкові норми, паралінгвістичні засоби тощо, що фіксують прийняті в певному суспільстві норми поведінки.
Див.: Культура.
Культура рідна — культура, якою оволоділа особа в процесах соціалізації від моменту народження. Оволодіння К.р. — необхідна умова повсякденного життя людини, спілкування з іншими представниками національної лінгвокультурної спільноти, серед якої проживає особа та ідентифікується з нею.
Див.: Культура; Акультурація; Соціалізація.
Пор.: Культура чужа.
Культура світова — глобальна картина світу, в якій локальні культури, що взаємодіють у процесах міжкультурної комунікації, виявляють внутрішню єдність, доповнюють одна одну.
Див.: Культура; Картина світу; Комунікація міжкультурна.
Пор.: Культура етнічна.
Культура семіотична — поняття, яке характеризує культуру з позицій її знаковості, специфічних процесів кодування і декодування (інтерпретації) культурно значущої інформації, закріпленої у культурних феноменах (текстах, подіях, іменах тощо). К.с. сприймається як «семіосфера» (Ю.М. Лотман), тобто сфера знакової діяльності представників національної лінгвокультурної спільноти.
Див.: Культура; Феномен культурний; Спільнота національна лінгвокультурна.
Культура чужа — див. Культура нерідна.
Культурема — загальне поняття, яке позначає одиницю опису культурних феноменів у культурології.
Див.: Культура; Феномен культури; «Предмет культурний»; Культурологія.
Культурологія (лат. cultura — догляд, освіта, розвиток + суф. -логія) — гуманітарна сфера знань, у межах якої вивчається світ в аспекті його культурного існування, тобто того, чим він є для носія певної культури. Предметом К. є культура як суспільне явище і спосіб життя людини. К. зорієнтована на пізнання різних форм культурного існування людей: моделей культури, історичних процесів її розвитку, функцій культури в суспільстві тощо.
Див.: Культура.
Пор.: Лінгвокультурологія.
