І

Ідентифікація етнічна (лінгвокультурна) — процес усвідомлення особистістю своєї приналежності до певного етносу, встановлення духовного взаємозв’язку між собою і своїм народом, поділяння почуттів приналежності до певної національної культури і мови. Результатом цього процесу є формування ідіоетнічної (лінгвокультурної) особистості.
Див.: Етнос; Культура; Мова; Особистість ідіоетнічна.
Пор.: Маргіналізація етнічна (етнокультурна).

Ідентичність лінгвокультурна — результат етнічної (лінгвокультурної) ідентифікації; відчуття особистістю своєї приналежності до певного етносу, встановлення духовного взаємозв’язку між собою і своїм народом, поділяння почуттів приналежності до певної національної культури й мови. Результатом цього процесу є формування ідіоетнічної (лінгвокультурної) особистості.
Див.: Етнос; Культура; Мова; Особистість ідіоетнічна.
Пор.: Маргіналізація етнічна (етнокультурна); Трансформація лінгвокультурна.

Ідентичність особистості етнічна (лінгвокультурна) — емоційно-когнітивний стан особистості, в якому домінують відчуття спільності з іншими представниками однієї з нею етнічної групи (лінгвокультурної спільноти), а також її позитивне ставлення до історії, культури, національних традицій і звичаїв свого народу, його ідеалів, почуттів, інтересів, фольклору, мови, території проживання, державності тощо.
Див.: Етнос; Культура; Мова.
Пор.: Маргіналізація етнічна (лінгвокультурна).

Ідентичність особистості полілінгвокультурна — відчуття особистістю приналежності до кількох національних лінгвокультурних спільнот.
Див.: Етнос; Культура; Мова; Спільнота полілінгвокультурна.
Пор.: Ідентичність особистості етнічна (лінгвокультурна); Маргінальність етнічна (лінгвокультурна).

Ідіолект (гр. idios — свій, особливий + лат. lectio — читання, вимова) — характерні особливості мовлення індивіда як сукупність стилістичних, словотвірних та інших властивостей. Найчастіше пов’язується з кількісним і якісним володінням словниковим запасом мови.
Див.: Мова; Мовлення.
Пор.: Мова ідіоетнічна; Мова матрична; Мова офіційна.

Ідіоматика мовна (гр. idioma — неповторний вираз) — 1. Сукупність усіх ідіомних засобів конкретної мови (фразеологізмів, крилатих слів, прислів’їв, приказок тощо); 2. Неповторність кожної ідіоетнічної мови; сукупність особливостей мови, які відрізняють її від інших етнічних мов.
Див.: Мова ідіоетнічна.
Пор.: Ідіолект.

Ідіостиль (гр. idios — свій, особливий + стиль) — неповторний спосіб спілкування, притаманний окремій особі; сукупність мовних і позамовних складових, чинників мовної й комунікативної компетенції окремого представника національної лінгвокультурної спільноти.
Див.: Комунікація; Спілкування; Стиль спілкування.
Пор.: Стиль мови функціональний.

Ізодокса (гр. isos — однаковий, рівний + doxa — думка, погляд) — термін російського етнолінгвіста М.І.Толстого; лінія розмежування сфери вияву елементів духовної культури, специфічної для однієї з порівнюваних культур.
Див.: Теорія лакун; Лексика безеквівалентна.
Пор.: Ізопрагма.

Ізопрагма (гр. isos — свій, особливий + pragma — справа, дія) — термін російського етнолінгвіста М. І. Толстого; лінія розмежування сфери вияву матеріальної культури, специфічної для однієї з порівнювальних культур.
Див.: Теорія лакун; Лексика безеквівалентна.
Пор.: Ізодокса.

Ілокуція (англ. il — префікс, який має посилювальне значення, + locution — мовний зворот) — див. Акт ілокутивний.

Імплікатури мовленнєвого спілкування (дискурсу) (лат. implico — тісно зв’язую) — прагматичні компоненти змісту повідомлення, які виводяться адресатом з контексту спілкування (дискурсу) завдяки знанню комунікативних постулатів, максим і конвенцій спілкування.
Див.: Спілкування; Комунікація; Акт комунікативний; Дискурс; Адресант; Адресат; Постулати спілкування; Максими спілкування.
Пор.: Імплікації мовленнєвого спілкування.

Імплікації мовленнєвого спілкування (дискурсу) (лат. implicatio — сплетення, переплетення) — логічна операція, що пов’язує два висловлення в одне складне і, як правило, в мові відповідає сполучнику «якщо…, то…».
Див.: Спілкування; Комунікація; Акт комунікативний; Дискурс; Адресант; Адресат; Постулати спілкування; Максими спілкування.
Пор.: Імплікатури мовленнєвого спілкування.

Ім’я культури прецедентне (лат. praecedens — той, що йде попереду) — індивідуальне ім’я, географічна чи історична назва, пов’язані або з широковідомим текстом (прецедентним текстом культури), наприклад, Тарас Шевченко, Тарас Бульба, Гонта), або з прецедентною ситуацією (Богдан Хмельницький, Переяславська рада). І.к.п. — особливий складний знак, у випадку вживання якого в першу чергу актуалізуються конотативні ознаки, пов’язані з національною (етнічною) культурою. Знання І.к.п. — необхідна умова соціалізації особи, її культурної адаптації.
Див.: Мова; Культура; Текст культури прецедентний; Ім’я культури прецедентне; Адаптація (лінгво)культурна.

Індекс культурної дистанції (лат. index — покажчик, перелік) — показник, який фіксує об’єктивні відмінності поміж культурами, а також чинниками, які впливають на формування і функціонування культури, наприклад, відмінності в кліматі, одягу, релігії, комунікації тощо. Термін запропонований американським психологом М. Бабікером і підтриманий іншими дослідниками.
Див.: Культура.
Пор.: Дифузія культурна; Контакти міжкультурні.

Інкультурація (лат. in-, іт- — префікс заперечення + культура) — входження етносу, групи осіб, людини, вихованої в одній культурі, в культуру іншу; засвоєння традицій, звичаїв, цінностей, світогляду і комунікативної поведінки, притаманних чужій культурі. Людина з високою мірою І. вважається інтелігентом. Результатом же соціалізації є формування особистості. У вузькому сенсі термін І. позначає засвоєння культурних норм і цінностей дитиною, в широкому — і дорослим індивідом, а тому він застосовується і до характеристики імігрантів, а також у контексті досліджень культурних контактів і культурних змін.
Див.: Культура; Контакти міжкультурні.
Пор.: Акультурація; Соціалізація.

Інофон — носій чужої (іноземної) мови і відповідної культури та картини світу в межах іншої культури, серед носіїв якої І. проживає; вільне володіння засобами чужої мови.
Див.: Мова; Мова іноземна (чужа); Культура; Картина світу мовна.
Пор.: Мова рідна; Культура рідна.

Інтеграція етнолінгвістична — тип процесів, скерованих на згуртування етносу і як результат — гомогенність його мови.
Див.: Етнос; Мова.
Пор.: Диференціація етнолінгвістична.

Інтенція комунікативна (лат. intentio — устремління, прагнення) — категорія лінгвістичної прагматики та теорії мовленнєвих актів; комунікативний намір (осмислений, інтуїтивний, імпульсивний) адресанта, який детермінує внутрішню програму мовлення і спосіб (тактики) її втілення.
Див.: Спілкування; Комунікація; Акт мовленнєвий; Адресант.

Інтеракціонізм символічний — теоретично-методологічний напрям у межах соціології (соціолінгвістики), культурології (лінгвокультурології) і теорії міжкультурної комунікації, у межах якого здійснюється аналіз символічних аспектів соціальної взаємодії (зокрема взаємодії вербальної). I.с. розглядає соціальну взаємодію особистостей (зокрема у процесах міжкультурної комунікації) як постійний процес створення, трансляції, обміну, зміни соціальних, етичних, естетичних тощо комунікативних смислів.
Див.: Культура; Культурологія; Лінгвокультурологія; Спілкування; Комунікація; Комунікація міжкультурна; Смисл комунікативний.

Інтеракція (лат. inter- — префікс зі значенням між, поміж + акція) — взаємодія комунікантів у процесах спілкування з використанням засобів мовного і позамовного кодів; передбачає перцепцію, тобто безпосереднє або опосередковане сприйняття учасників комунікації, та рух інформації.
Див.: Спілкування; Комунікація; Мова; Код мовний; Паралінгвістика; Інформація комунікації).
Пор.: Перцепція; Трансакція.

Інтеракція міжкультурна — поведінка і взаємодія носіїв різних культур і мов у процесах міжкультурної комунікації з використанням вербальних і невербальних (паравербальних) засобів коду.
Див.: Спілкування; Комунікація; Комунікація міжкультурна; Засоби спілкування невербальні.

Інтерлект — див. Мова міжнаціонального спілкування; Мова-посередник.

Інтерлінгвістика (лат. inter — між та lingua — мова, слово) — розділ мовознавства, у межах якого розглядаються два кола проблем: мова міжнародного спілкування і створення та функціонування різноманітних допоміжних мов.
Див.: Спілкування; Комунікація; Мова міжнародного спілкування.
Пор.: Етнолінгвістика.

Інтеркультуралістика (лат. inter + культура) — розділ культурології, у межах якого вивчаються спільні ознаки, вияви, аспекти тощо різних етнічних культур. У проблемне поле І. входять також деякі аспекти лінгвістики і міжкультурної комунікації.
Див.: Культура; Культурологія.
Пор.: Культура етнічна.

Інтермова (як апроксиматична система) — сукупність мовленнєвих характеристик (які включають правильні й девіативні форми), притаманних мовленню з використанням нерідної мови у процесі оволодіння нею. І. включає в себе різні типи помилок, обумовлених певними причинами.
Див.: Мовлення; Мова нерідна; Девіації мовні.

Інтернаціоналізація мови — розповсюдження мови за етнічні (національні) межі, і як результат — ця мова стає спільною для низки етносів (народів) і може використовуватись як засіб міжкультурної комунікації.
Див.: Мова; Соціолінгвістика; Етнос, Мова етнічна.
Пор.: Витіснення мови.

Інтернаціоналізм (лат. inter — між + natio — народ) — 1. Поняття протиставлене націоналізму, ксенофобії. Передбачає патріотизм, а також повагу до інших етносів. І. сприяє взаємному збагаченню націй, їх мирному співжиттю. 2. Слово або вираз, яке співпадає формою і значенням (повністю або частково) із таким же словом (виразом) значної кількості мов, виражає поняття міжнародного характеру та функціонує в різних (перш за все неспоріднених) мовах.
Див.: Мова; Слово.
Пор.: Екзотизм.

Інтерпретація (лат. interpretatio — посередництво) — когнітивний процес і одночасно результат смислового опрацювання учасниками міжкультурної комунікації мовленнєвих і немовленнєвих дій партнерів, наділення їх індивідуальними смислами.
Див.: Спілкування; Комунікація; Смисл комунікативний.
Пор.: Породження мовлення.

Інтерференція (лат. inter — між + ferio — доторкаюсь, б’ю) — взаємодія мовних систем, мовленнєвих механізмів, вплив системи рідної мови на мову, що вивчається, в процесах оволодіння нею. Виявляється у відхиленнях від норми і системи другої мови під впливом рідної. І. може бути міжмовною і внутрішньомовною.
Див.: Спілкування; Комунікація; Комунікація міжкультурна; Взаємодія мов; Мова рідна; Мова чужа.
Пор.: Перемикання кодів у спілкуванні.

Інтолерантність міжкультурна (лат. in-, іт- — префікс заперечення + tolerantia — терпимість) — відсутність терпимості, нерозуміння або несприйняття відмінностей у комунікативній поведінці іншого учасника (учасників) міжкультурної комунікації, викликаних їхньою приналежністю до іншої культури.
Див.: Спілкування; Комунікація; Комунікація міжкультурна.
Пор.: Толерантність міжкультурна.

Інформація спілкуванні) (лат. informatia — пояснення, виклад) — у мовознавстві: повідомлення про факти, події, процеси, які оформлені й передаються мовними, позамовними та паралінгвальними засобами з використанням різних каналів комунікації. У лінгвістиці пов’язується із значенням і смислом одиниць і категорій мовної системи.
Див.: Комунікація; Значення; Смисл.

Інформація лінгвокультурна — значення і смисли одиниць мовного і паралінгвального кодів у міжкультурній комунікації, в яких зафіксована інформація щодо специфіки культури, у межах якої ця комунікація відбувається.
Див.: Комунікація; Комунікація міжкультурна; Значення; Смисл; Інформація спілкуванні).

Unless otherwise stated, the content of this page is licensed under Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License