Г

Гетеростереотип етнічний (гр. geteros — інший + гр. stereos — твердий + гр. typos — відбиток, форма, зразок) — відносно стійкі уявлення, судження, оцінки тощо представників певної національної лінгвокультурної спільноти про інші (чужі) лінгвокультурні спільноти. Можуть бути як негативними, так і позитивними залежно від історичного досвіду стосунків даних етносів.
Див.: Етнос; Стереотип етнічний; Спільнота лінгвокультурна.
Пор.: Автостереотип етнічний.

Гідність національна — моральна самооцінка етносу. Ґрунтується на суспільному визнанні ролі в багатонаціональній лінгвокультурній спільноті певного народу, його заслуг в історико-культурному процесі. До найважливіших атрибутів Г.н. належить рідна мова. Н.г. — особлива форма відображення етносом своєї самобутності.
Див.: Етнос; Мова рідна.

Гіпотеза лінгвістичної відносності — концепція, згідно з якою структура мови визначає структуру мислення і спосіб пізнання зовнішнього світу. Створена в 30-х роках XX ст. американськими вченими Е. Сепіром і Б. Ворфом у межах етнолінгвістики. Звідси ще одна її назва — «гіпотеза лінгвістичної відносності» Сепіра-Ворфа. Г.л.в. існує у двох версіях: «сильний» і «слабкий».
Див.: Етнолінгвістика; Гіпотеза лінгвістичної відносності («сильна « версія); Гіпотеза лінгвістичної відносності («слабка « версія).
Пор.: Гіпотеза лінгвістичної додатковості.

Гіпотеза лінгвістичної відносності («сильна» версія) — концепція, згідно з якою структура мови повністю визначає структуру мислення і спосіб пізнання зовнішнього світу. Це концепція лінгвістичного детермінізму.
Див.: Етнолінгвістика; Гіпотеза лінгвістичної відносності.
Пор.: Гіпотеза лінгвістичної відносності («слабка» версія).

Гіпотеза лінгвістичної відносності («слабка» версія) (англ.) — концепція, згідно з якою мова впливає на структуру мислення лише тією мірою, щоб полегшити «схоплення», осмислення реалій і явищ об’єктивної дійсності. Адепти цієї концепції вважають, що мова значно впливає на структуру мислення, пізнання світу, соціалізацію тощо у дитячому віці.
Див.: Етнолінгвістика; Гіпотеза лінгвістичної відносності.
Пор.: Гіпотеза лінгвістичної відносності («сильна» версія).

Гіпотеза лінгвістичної додатковості — концепція, створена на противагу гіпотезі лінгвістичної відносності, згідно з якою структура мови не визначає структуру мислення і спосіб пізнання зовнішнього світу, а лише певним чином впливає на них. Мовна картина світу коригується концептуальною картиною світу в процесах пізнання.
Див.: Етнолінгвістика; Мовна картина світу; Концептуальна картина світу.
Пор.: Гіпотеза лінгвістичної відносності.

Говоріння — продуктивний вид мовленнєвої діяльності, за допомогою якого разом з аудіюванням здійснюється усне вербальне спілкування. Зміст Г. — вираження думок, інтенцій тощо в усній формі. В основі Г. лежать артикуляційні, лексичні, граматичні навички.
Див.: Діяльність мовленнєва; Мовлення; Спілкування; Комунікація.
Пор.: Аудіювання; Слухання.

Гордість національна — складне соціально-психологічне явище, в якому акумулюється і виявляється весь спектр таких морально-психологічних моментів, як національна гідність, усвідомлення історичного внеску свого етносу, гордість національно-культурними цінностями (зокрема рідною мовою).
Див.: Етнос; Нація; Мова рідна; Культура.
Пор.: Патріотизм; Гідність національна; Самосвідомість етнічна; Етноцентризм; Пам’ять культурна; Маргіналізація етнічна.

Грамотність комунікативна — сукупність комунікативних знань, умінь і навичок людини, які дозволяють їй ефективно спілкуватись у стандартних комунікативних ситуаціях в усній і писемній формах. Це знання законів, правил, принципів і максим ефективного спілкування.
Див.: Комунікація; Спілкування; Закони спілкування; Принципи спілкування.

Група етнічна (мовно-етнічна) — 1. Територіальна частина певного етносу, якій притаманні особливості в культурі, побуті, мові (наявність діалекту, говору, говірки), а також особлива самосвідомість і, звичайно, самоназва; 2. Невелика частина певного етносу, яка територіально відійшла від нього в результаті міграції, але зберегла попередню етнічну свідомість, мову, особливості культури й побуту (наприклад, українці в Казахстані, Канаді тощо).
Див.: Етнос; Самосвідомість етнічна; Самоназва етнічна; Мова; Культура.

Група мовленнєва (мовна) вторинна — соціально-мовний колектив, у межах якого відбувається, поглиблюється або модифікується соціалізація і акультурація особистості (трудовий колектив, група за інтересами, клуби тощо).
Див.: Акультурація; Соціалізація.
Пор.: Група мовленнєва (мовна) первинна.

Група мовленнєва (мовна) первинна — соціально-мовний колектив, у межах якого відбуваються соціалізація, акультурація, закладаються основи ідіоетнічної мови (як правило, рідної).
Див.: Акультурація; Соціалізація; Мова рідна.
Пор.: Група мовленнєва (мовна) вторинна.

Гумбольдтіанство — сукупність поглядів на мову і способи її вивчення, які сформувалися в руслі філософсько-лінгвістичної програми В. фон Гумбольдта. Основою Г. є положення про активний вплив мови на мислення і свідомість її носіїв. Теоретично-методологічне підґрунтя цієї програми — антропологічний підхід до мови, у відповідності з яким адекватне вивчення мови повинне проводитись у тісному зв’язку зі свідомістю і мисленням людини, її культурою і духовним життям.
Див.: Мова; Культура; Картина світу мовна.
Пор.: Неогумбольдтіанство.

Unless otherwise stated, the content of this page is licensed under Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License