Ф

Факт комунікативний — окрема конкретна особливість комунікативної поведінки етносу, яка виділяється в межах певного комунікативного параметра; комунікативне правило, яке діє в конкретній комунікативній культурі (знайомого потрібно вітати; про розмір зарплати можна або не можна запитати тощо).
Див.: Комунікація; Спілкування; Комунікація міжкультурна; Поведінка (етносу) комунікативна; Культура комунікативна.

Феномен культурний (гр. phainomen — те, що з’являється) — загальне поняття, яке стосується вияву всіх типів культурної специфіки життя певного етносу. До Ф.к. найчастіше зараховують прецедентні тексти, прецедентні імена і «предмети культури». Ф.к. знаходить своє експліцитне або (частіше) імпліцитне вираження в засобах ідіоетнічної мови.
Див.: Етнос; Мова; Культура; «Предмет культурний»; Ім’я культурне.
Пор.: Феномен соціумно-прецедентний.

Феномен національно-прецедентний — прецедентний феномен, відомий будь-якому середньому представнику певної національної лінгвокультурної спільноти, який входить у національну когнітивну базу і віддзеркалюється в семантиці одиниць мови.
Див.: Феномен прецедентний; База когнітивна; Мова.
Пор.: Феномен полілінгвокультурний; Феномен універсально-прецедентний.

Феномен полілінгвокультурний — сукупність ознак лінгвокультурологічного характеру, які сформувались (чи формуються) в однопросторовому розташуванні культур. Зберігаючи етнічну самосвідомість, національна лінгвокультурна спільнота, що проживає у спільному просторі й часі, має виражену регіональну ідентифікацію, колективну когнітивну пресупозицію, яка сприяє взаємовпливу культур, формуванню спільного сегмента концептосфери і стереотипів мовної поведінки. Ф.п. конституюється мовою, яка виконує об’єднавчу функцію.
Див.: Мова; Культура; Ситуація полілінгвокультурна.
Пор.: Феномен національно-прецедентний.

Феномен прецедентний культури - тип ментефакту, добре відомий усім представникам національної лінгвокультурної спільноти, актуальний у когнітивному і пізнавальному планах, звернення до якого постійно поновлюється у мовленні представників цієї спільноти.
Див.: Ментефакт; Етнос.
Пор.: Феномен культурний.

Феномен соціумно-прецедентний — прецедентний феномен, відомий будь-якому середньому представнику певного соціуму (генераційного, професійного, сформованого за інтересами тощо), який входить у когнітивну базу учасників спілкування. Цей феномен може не залежати від національної культури, наприклад, бути спільним для всіх лікарів. Див.: Феномен прецедентний. Пор.: Феномен культурний.

Феномен універсально-прецедентний — прецедентний феномен, відомий будь-якій середній сучасній людині. Ф.у-п. входить в «універсальний» когнітивний простір будь-якої людини незалежно від етнічної та культурної її приналежності. Це можуть бути, наприклад, імена (Гамлет, Юда, Сталін, Гітлер тощо), назви культурних феноменів («Джоконда», «Юдине дерево» тощо).
Див.: Феномен прецедентний; Культура.
Пор.: Феномен національно-прецедентний.

Фільтри комунікативні — соціальні, культурні, психологічні, технічні тощо обмеження на інформацію в комунікації (цензура, заборони, недовіра, можливості каналу комунікації тощо). Серед Ф.к. велику роль відіграють різноманітні типи культурних табу.
Див.: Комунікація; Спілкування; Табу культурне; Табу комунікативне.

Фон культурний слова — характеристика номінативних одиниць (слів і фразеологізмів), які позначають явища соціального життя та історичні події.
Див.: Слово; Фразеологізм.

Фонд культурний (фр. fond < лат. fundus — основа) — комплекс знань, певний світогляд, орієнтація у сферах національної і світової культур, яким володіє типовий представник певної культури, і сукупність базових одиниць, включених у певну національну (етнічну) культуру.
Див.: Культура.

Фонд пресупозиційний — сукупність культурних смислів, вірувань, міфів тощо, які об’єднують членів однієї національної лінгвокультурної спільноти або є спільними для адресанта і адресата у випадку міжкультурної комунікації.
Див.: Смисл культурний; Комунікація міжкультурна.

Форми етикетності ідіоетнічні — вияви національного (етнічного) етикету залежно від типів комунікативної взаємодії членів певної національної лінгвокультурної спільноти.
Див.: Етикет мовний; Етикет комунікативний; Етикет національний.

Форми існування мови — самостійні мовні структури, природно об’єднані в групи з різною ієрархією за ознакою спільності матеріалу й тому доступні розумінню в межах одного мовного колективу (народу, етносу), однак відрізняються за рівнем досконалості, універсальності, сферами використання. Ф.і.м.: літературна, народно-побутова (розмовно-побутова), діалектна, наддіалектна (регіональна і загальнонародна).
Див.: Мова; Мова ідіоетнічна. Пор.: Варіанти національної мови.

Форми міжкультурної комунікації — типові вияви міжкультурної комунікації залежно від найзагальніших типів ходу процесу спілкування. Найчастіше виділяють пряму і непряму, безпосередню і опосередковану Ф.м.к. Див.: Спілкування; Комунікація; Комунікація міжкультурна.

Форми спілкування — типи інтеракції, виділені залежно від немовних складників комунікації — форм втілення засобів мовного коду, способу взаємодії між учасниками, специфіки каналів комунікації, функцій та змісту повідомлень, сфери спілкування та ін. Ф.с: діалог, монолог, полілог.
Див.: Спілкування; Комунікація; Інтеракція; Діалог; Монолог; Полілог; Інтеракція.

Формули ввічливості — усталені, звичні, культурно обумовлені типи мовленнєвої поведінки в певних ситуаціях. Ф.в. охоплюють слова і звороти, пов’язані з привітанням, прощанням, подякою, проханням тощо; вони враховують вік, стать, соціальний стан тощо адресата. Ф.в. можуть значно відрізнятися в різних культурах.
Див.: Поведінка мовленнєва культурно обумовлена; Слово; Фразеологізм.

Фразеологізм (гр. phrasis — вираз, зворот) — лексично неподільне, стійке, цілісне за значенням сполучення слів, що відтворюється у мовленні й комунікації як модусах існування мови. Як правило, Ф. має форму словосполучення; у деяких концепціях до Ф. зараховують прислів’я, приповідки, приказки, що мають форму речень. Серед Ф. виділяють фразеологічні єдності, фразеологічні зрощення, фразеологічні сполучення. Див.: Мова; Код. Пор.: Слово.

Функції міжкультурної комунікації — найзагальніші завдання, які виконує міжкультурна комунікація в суспільстві: функція міжкультурного обміну; забезпечення кооперації між етносами, державами, міжетнічними і міждержавними інституціями; освітня; захисту рідної мови і культури та деякі інші.
Див.: Мова; Мова рідна Культура; Культура рідна; Комунікація міжкультурна; Етнос.

Функція мови етнічна — функція ідентифікації людей у межах конкретної національної лінгвокультурної спільноти, їх згуртування і відмежування від членів інших національних лінгвокультурних спільнот. Див.: Етнос; Мова.

Unless otherwise stated, the content of this page is licensed under Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License