Е

Евфемізм (гр. euphemismos — пом’якшений вираз) — слово або вираз, які вживаються з метою уникнення слів (виразів) з грубим, непристойним змістом або стилістичним (конотативним) забарвленням, не прийнятим у певній культурі.
Див.: Спілкування; Комунікація; Мова; Слово.
Пор.: Табу.

Еквівалентність мовних одиниць — значеннєва, стилістична і прагматична відповідність одиниць рідної й іноземної мов у випадках міжкультурної комунікації.
Див.: Мова; Мова рідна; Мова чужа (іноземна); Міжкультурна комунікація.
Пор.: Неповноеквівалентність мовних одиниць; Безеквівалентність мовних одиниць.

Екзостереотип — див. Гетеростереотип.

Екзотизм — див. Лексика екзотична.

Емпатія у міжкультурній комунікації (гр. empathia) — комплексне поняття, пов’язане із співпереживанням, «вслуховуванням» учасників міжкультурної комунікації в почуття, емоції, свідомість, культурні традиції тощо один одного, що сприяє успішності комунікації, формуванню сприятливої атмосфери спілкування.
Див.: Спілкування, Комунікація, Міжкультурна комунікація, Атмосфера спілкування.
Пор.: Бар’єри спілкування; Компліментарність.

Ендостереотип — див. Автостереотип.

Еталони культури — сформовані у межах конкретної культури стереотипи найвищого прояву сутності чогось (наприклад, Геракл, Крез тощо). Основою Е.к. є оцінні елементи.
Див.: Культура; Код культури; Стереотипи культури.

Етикет комунікативний міжкультурній комунікації) -дотримання принципів куртуазності спілкування з орієнтацією на особливості комунікативної поведінки етносу, мовою котрого відбувається спілкування; вживання системи стійких формул спілкування, прийнятих у певній національній лінгвокультурній спільноті.
Див.: Спілкування; Комунікація; Принципи спілкування; Ввічливість позитивна; Ввічливість негативна.
Пор.: Етикет мовленнєвий міжкультурній комунікації).

Етикет мовленнєвий міжкультурній комунікації) (фр. etiqueter — прикріплювати) — використання засобів мовного коду конкретної ідіоетнічної мови, якою здійснюється міжкультурна комунікація, у повній відповідності з мовленнєвою ситуацією; система стійких формул і знаків спілкування, прийнятих у конкретній національній лінгвокультурній спільноті, скерованих на встановлення оптимального мовленнєвого контакту між співбесідниками. Е.м. різний у різних народів.
Див.: Форми етикетності ідіоетнічні.
Пор.: Невдача комунікативна міжкультурній комунікації); Етикет комунікативний міжкультурній комунікації).

Етикет національний (етнічний) — історично і культурно встановлений порядок, набір правил, який визначає поведінку (в тому числі комунікативну) людей, що належать до конкретної етнічної спільноти.
Див.: Етикетність спілкування; Форми етикетності; Етикет мовленнєвий міжкультурній комунікації); Етикет комунікативний міжкультурній комунікації).
Пор.: Невдача комунікативна в міжкультурній комунікації.

Етикетність спілкування — дотримання у міжкультурній комунікації законів куртуазного спілкування, прийнятих у конкретній національній лінгвокультурній спільноті.
Див.: Спілкування; Комунікація; Міжкультурна комунікація; Форми етикетності ідіоетнічні; Національна лінгвокультурна спільнота.
Пор.: Невдача комунікативна в міжкультурній комунікації.

Етнографія мовлення — див. Етнолінгвістика.

Етноейдема (гр. ethnos — народ і eidos — образ, форма, сутність) — наскрізні словесно-образні лейтмотиви дискурсу (тексту); закріплені у межах певної ідіоетнічної культури в мовному коді емоційні стани і ситуації, притаманні певному етносу; специфічні в межах певної культури національно-образні концепти.
Див.: Дискурс; Текст; Етнос; Концепт культури; Мова ідіоетнічна; Мовна картина світу.

Етнокомунікація — див. Комунікація міжкультурна.

Етнокультурологія (гр. ethnos — народ + культурологія) — суміжна з етнологією і культурологією дисципліна, предметом якої є етнічна культура. Вивчає розвиток культурних (і лінгвокультурних) процесів у народів упродовж їхнього розвитку. Одним із аспектів вивчення Е. є специфіка щоденної, побутової, фатичної та інших типів комунікативної поведінки етносу.
Див.: Етнос; Народ; Культура; Культура етнічна.
Пор.: Етнологія; Культурологія.

Етнолект (гр. ethnos — народ, плем’я + гр. lexis — слово) — різновид мови, що сформувався на чужому етнічному грунті групою прибульців, які бажають зберегти свою першу (рідну) мову для щоденної комунікації.
Див.: Мова; Мова чужа; Мова рідна.
Пор.: Мова державна; Мова офіційна.

Етнолінгвістика — наукова дисципліна, яка перебуває на межі етнографії і лінгвістики та вивчає стосунки між етносами і мовами. Включає елементи соціолінгвістики, етнології, паралінгвістики, охоплює сфери етногенезу та етнічної історії, етномовні процеси у внутрішніх і міжмовних контактах, роль мови у формуванні етнічних спільнот, специфіку комунікативної поведінки членів певної національної лінгвокультурної спільноти тощо.
Див.: Етнографія; Лінгвістика комунікативна; Етнос; Мова; Паралінгвістика; Спільнота етнічна; Поведінка комунікативна.

Етнологія (гр. ethnos — народ, плем’я + logos — поняття, думка, розум, вчення) — вчення про етногенез, тобто виникнення, розвиток, зникнення народів (етносів), характеристики специфіки світобачення, поведінки (зокрема мовленнєвої) у різних народів (етносів) та інші проблеми.
Див.: Етнос.
Пор.: Етнокультурологія.

Етнонім (гр. ethnos — народ + onyma — ім’я, назва) — назва етносу (народу, племені, народності, нації тощо). Може функціонувати як самоназва і «зовнішня» назва етносу.
Див.: Етнос; Народність; Нація; Плем’я.

Етнопсихолінгвістика (гр. ethnos — народ + гр. psyche — душа + фр. linguistique < лат. lingua — мова) — розділ етнолінгвістики, у межах якого, крім інших, вивчаються проблеми специфіки психічного устрою певного етносу і його впливу на мову, мовленнєву та комунікативну поведінку.
Див.: Етнос; Етнолінгвістика; Мова; Поведінка комунікативна; Етнопсихологія.
Пор.: Етнолінгвістика.

Етнопсихологія (гр. ethnos — народ + гр. psyche — душа + гр. logos — слово, поняття, вчення) — міждисциплінарна сфера досліджень, у межах якої вивчаються етнічні особливості психіки людей, національні характери, закономірності формування і функціонування національної самосвідомості, етнічних стереотипів, лінгвопсихологічних, культурних та інших аспектів спілкування тощо.
Див.: Етнос; Характер національний; Самосвідомість національна; Стереотип етнічний; Спілкування.
Пор.: Етнологія.

Етнос (гр. ethnos — народ, плем’я) — історично сформована на певній території стійка сукупність людей, що мають спільні риси і стабільні особливості культури й мови, психологічного складу, а також усвідомлення своєї єдності й відмінності від інших подібних утворень. Найважливіші ознаки Е., що відрізняють його від інших Е.: мова, народне мистецтво, звичаї, обряди, традиції, норми поведінки, особливості комунікації та ін. Для Е. притаманна самосвідомість, уявлення про спільність свого походження, етнонім.
Див.: Культура; Мова; Етнонім; Самосвідомість етнічна.
Пор.: Народ; Нація; Народність.

Етнос корінний — етнос (плем’я, народність, нація), який споконвіку проживає на певній території. У деяких випадках Е.к. називають аборигенами.
Див.: Етнос.
Пор.: Етнос некорінний.

Етнос некорінний — етнос (плем’я, народність, нація), який проживає на певній території у результаті міграцій і для якого теперішня територія проживання не є споконвічною.
Див.: Етнос.
Пор.: Етнос корінний.

Етносемантика (гр. ethnos — народ, плем’я + гр. sémantikos — той, що позначає) — розділ семантики, який вивчає специфіку і неповторність значень елементів мовного коду (мови) різних національних лінгвокультурних спільнот.
Див.: Етнос; Мова; Мовний код; Спільнота національна лінгвокультурна.
Пор.: Універсалії культури; Інтернаціоналізм.

Етносеміотика (гр. ethnos — народ, плем’я + гр. semeiotike — вчення про знаки) — розділ семіотики (науки про знаки і знакові системи), у межах якого вивчається специфіка культури, повсякденного життя, комунікації тощо етносу з позицій їх знакової природи.
Див.: Культура; Етнос; Комунікація.
Пор.: Етнолінгвістика.

Етнотекст — текст, мовний код котрого (мова) є рідним для автора — носія певних етнокультурних рис, в структурі та семантиці одиниць якого відбились особливості світосприйняття (мовна картина світу) конкретного етносу.
Див.: Текст; Код мовний; Етнос; Картина світу мовна.
Пор.: Текст країнознавчий.

Етноцентризм (у спілкуванні) — сприйняття й інтерпретація комунікативної поведінки інших крізь призму своєї культури; етнічні стереотипи і упередження, що виявляються в оцінці відмінностей між етносами за принципом «ми — кращі, вони — гірші».
Див.: Етнос; Культура; Стереотип етнічний; Поведінка комунікативна.
Пор.: Полілінгвокультура; Інтернаціоналізм.

Етос (гр. ethos — характер, вдача) — стиль життя суспільної групи, загальна орієнтація певної культури, прийнята в її межах ієрархія цінностей, принципів і постулатів спілкування. Синоніми: етнічні цінності; менталітет.
Див.: Етнос; Культура.
Пор.: Менталітет національний (етнічний).

Ефект перлокутивний — досягнення адресантом за допомогою мовленнєвих актів певної ілокуції адекватного своїй комунікативній меті реагування адресата.
Див.: Акт мовленнєвий; Межа комунікативна.
Пор.: Акт ілокутивний; Акт локутивний.

Unless otherwise stated, the content of this page is licensed under Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License